Відкритий лист

Вельмишановний пане Посол!

Верховна Рада України прийняла постанову, якою доручила Тимчасовій слідчій комісії виявити причини подорожчання енергоносіїв, що негативно вплинули на житлово-комунальні тарифи.

Водночас, комісії доручено перевірити фінансово-господарську діяльність газоресурсного консорціуму та списання боргів корпорації Єдині енергетичні системи України (ЄЕСУ) в сумі 7,5 млрд. грн.

В цей же час цілий ряд інформаційних джерел розповсюдив інформацію про те, що громадянка України Тимошенко Юлія Володимирівна проходила в окружному суді США (округ Колумбія) у справі № 1:04-CV-00798-PLF як співучасниця колишнього Прем’єр-міністра України Лазаренка Павла Івановича, який відбуває покарання у США згідно з рішенням американського суду. Загальновідомо, що корпорація Єдині енергетичні системи України фігурувала у справі Лазаренка П. І.

Просимо надати офіційні відомості з цього приводу.

З повагою, народні депутати України

Василь КИСЕЛЬОВ,

Олександр БАРАНІВСЬКИЙ,

Микола КРАВЧЕНКО.

Окружний суд США

Північний округ Каліфорнії

Відділення м. Сан-Франциско

Сполучені Штати Америки (позивач) проти Павла Лазаренка, обвинувачуваного

Сполучені Штати відповідають протилежній стороні (обвинувачуваному) з питання прийняття свідчень Юлії Тимошенко як свідчень співучасниці

Дата: 26.02.2004, Час: 9.30, Зал суду: Hon. Martіn. J. Jerkіns

Обвинувачуваний виступає проти урядового рішення в клопотанні про прийняття свідчення Юлії Тимошенко, головним чином основаного, на думку обвинувачуваного, на тому, що уряд не визнав ніяких суджень. Що UESU (Єдині енергетичні системи України, далі ЄЕСУ) прийняв вигідне трактування свідчень обвинувачуваного і тому що, на думку обвинувачуваного, ні обвинувачення, ні свідчення свідків на судовому процесі не змогли підтвердити рішення суду про те, що Тимошенко є співучасником. Обвинувачуваний некоректний.

Аргументація

1. Обвинувачуваний заявляє, що уряд не надав значення тому фактові, що заяви Тимошенко є безпідставними стосовно суті справи.

Обвинувачуваний продовжує приймати відповіді від уряду на особливі запити, які гласять, що уряд яким-небудь чином не визнав теорію справи. Він же припускає, що суд може замовчувати докази або гадає, що представлені до суду документи не стосуються справи, базуються всього лише на кількох моментах прохання і зареєстровані у відповідь на сотні, якщо не тисячі, запитів захисту. Однак уряд не відкидав теорію справи, і обвинувачуваного було сповіщено про це з моменту надходження обвинувачення. І, звичайно ж, із 6 листопада 2000 року, після надання документів судові і після того, як уряд зареєстрував позов (a Bіll of Partіculars), свідчення Тимошенко є значущими стосовно цієї теорії.

Обвинувачення посилається на таку інформацію: «...будучи Першим віце-прем’єр-міністром з питань енергетичного сектора, Лазаренко використовував своє службове становище в бізнесах-інтересах Єдиних енергетичних систем України (ЄЕСУ). Таким чином, ЄЕСУ здобули право на продаж і розподіл газу певним комерційним і державним підприємствам у Дніпропетровському регіоні України».

Уряд не спростовує цю теорію, а, фактично, ґрунтується на цих даних, відповідаючи на запити обвинувачуваного. Більш того, позов (the Bіll of Partіculars) уточнень, поданий 6 листопада 2000 року, гласить, що обвинувачуваний, «будучи державним чиновником в Україні, переслідував, вимагав і одержував оплату від приватних осіб як запоруку-умову ведення бізнесу в Україні». Уряд далі уточнює, що обвинувачуваний «одержував гроші від компаній, які належали або які контролювала Юлія Тимошенко, включаючи ЄЕСУ і підприємство Сомоллі Іnc., в обмін на що Лазаренко використовував службове становище на користь компаній Тимошенко».

Усупереч цій інформації, обвинувачуваний чекав 3 роки, щоб створити сотні аргументацій, і ці роки пройшли марно в пошуках доказів, котрі, як він заявив пізніше, були вкрай важливі. У той час як обвинувачуваний гадав, що відповіді уряду на його запити мають невизначений характер, він зазнав невдачі, вказуючи на особливі доводи, що їх було незаслужено відкинуто. Наприклад, уряд намагається надати свідчення Андрія Вавилова, якого захист визначив як свідка обвинувачуваного, котрий свідчив із приводу розмови з Тимошенко в 1996 році щодо боргу ЄЕСУ. Уряд же, навпаки, посилався на дані, які свідчили, що «український уряд оплатив ЄЕСУ борг Газпрому». Спростовуючи цю заяву в обвинуваченні, захист шукав документи, датовані 2000 роком і пізніше, відразу ж після подій, зазначених в обвинуваченні, однак вони не мали ніякого значення щодо боргу в 1996 році.

Обвинувачуваному було дано право на розгляд письмових свідчень різних свідків, обвинувачуваний нині заявляє, що вони були ним помилково відкинуті. Однак суд заявив, що Лазаренко обвинувачується у використанні своєї посадової влади для просування справ в інтересах ЄЕСУ. Таким чином, суд уступив запит обвинувачуваного стосовно письмових свідчень Миколи Сивульського, Володимира Тахтая, Володимира Лопатіна, котрі свідчили про законність та політичну обґрунтованість відносно реструктуризації та відсутності боргів. Захист більше не розглядав які-небудь інші свідчення на цю тему. Тільки запити щодо ЄЕСУ та їх законності, що заперечувалася, було відхилено без упередження.

2. Свідчення Тимошенко приймаються як свідчення співучасниці

Свідчення Юлії Тимошенко буде прийнято як свідчення співучасниці. Тимошенко була як співучасником злочину з відмивання грошей (обвинувачення на суді 1), так і учасником у проектах з присвоєння майна обманним шляхом. Дії Тимошенко та її компаній специфічним чином подано в обвинувальному акті, і хоча її не обвинувачували як співучасника, уряд надасть вагомі докази, щоб продемонструвати її співучасть у таємній організації, і її свідчення слід розцінювати як свідчення співучасниці. Обвинувачуваному не вдалося оспорити жодні з пропонованих урядом доказів, а натомість протестувати, що свідчення неприпустимі, бо Тимошенко чітко не обвинувачується як співучасник. Заперечення не прийнято як ґрунтовні. Претензії обвинувачуваного відносно того, що Тимошенко не може виступати в ролі співучасниці з відмивання грошей, якщо вона сама була жертвою його ж вимагання, також некоректні. Тому що відмивання грошей — це окремий злочин, що лежить в основі вимагання, і обвинувачуваний не міг послатися на авторитетне джерело на пропозицію, що жертва вимагання не може також співробітничати з вимагачем та іншими у відмиванні грошей. Крім того, те, що Тимошенко також могла бути жертвою вимагача, не означає, що вона теж не брала участі в проектах з присвоєння майна обманним шляхом — в будь-якому разі, її платежі обвинувачуваному свідчать про значні переваги для неї та її компанії. У підсумку, обвинувачуваний обстоює свою думку про неприпустимість свідчень, оскільки уряд «не забезпечив свідчення ніякими текстами». Однак уряд надав свідчення свідків, які свідчили з приводу свідчень Тимошенко, включаючи свідчення Вавилова, Флегера, Хофман, Гарбера, Юрача, а також письмові свідчення Шостака і Клешні. Таким чином, якби були законні підстави виключити свідчення Тимошенко, це фактично безпідставно.

Висновок

З перерахованих вище причин і ґрунтуючись на записаному тут же, свідчення Юлії Тимошенко в сприянні таємній організації і проектам з присвоєння майна обманним шляхом мають бути визнані.

9 лютого 2004 р.

З повагою, затвердили Kevіn V. Ryan, адвокат, Сполучені Штати; Martha Boersch, Jonathan Howden, Peter Axelrod, асистенти-адвокати, Сполучені Штати; Hallіe Mіtchell, судовий адвокат, Відділ правосуддя, Сполучені Штати.

Друкується відповідно до ст.18 Закону України «Про статус народного депутата України» та ст.42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».