Вони йшли один за одним, раз по раз озираючись і припадаючи на коліно; задкували, кішкою підкрадаючись до цілі; падали на живіт, переверталися на спину. І водночас стріляли, метали гранати і знову стріляли.

Зрешетивши декількох «терористів», тим самим шляхом, спритно маневруючи, стрільці повернулися на вихідну позицію.

«Загралися хлопці у війну», — сказав, побачивши це, обиватель, котрий не знав смаку солдатського поту. І тут же почервонів, довідавшись, що у війну «грали» бійці «Омеги».

Ці круто екіпіровані спецназівці показали малу дещицю прийомів ведення бою. А здатні вони, зрозуміло, на більше. І щоб діяти так впевнено і вправно, потрібні щоденні виснажливі тренування. Чим і займаються витязі підрозділів спеціального призначення, до яких належить і «Омега». До слова, служать у ній тільки офіцери...

Продемонструвавши свою майстерність, вони дали можливість і нам, журналістам, розрядитися. Прийнявши помпезну стійку, ми «граціозно» розстріляли «супротивника» і пішли в армійський намет. Там, за вживанням каші, кожен ділився із сусідом «бойовим досвідом», який, за рідкісним винятком, свідчив про те, що акули ЗМІ тримали в руках тільки перо.

Про це свідчили мішені, що залишилися майже незайманими...

Таким романтичним був фінал чудового дійства, організованого Першим національним телеканалом і Міністерством внутрішніх справ.

А зустрічали працівників ЗМІ в навчальному центрі Внутрішніх військ МВС, що біля села Нові Петрівці. Там ми зібралися на презентацію унікального документального циклу «12 подвигів спецназу», підготовленого телевізійниками.

...Завжди вважав, що є міліція (той самий «ДАЙ»ішник сержант Петренко на перехресті) і Міліція — це насамперед бійці спецназу. Про них продюсер, він же оператор, Руслан Ткаченко, режисер Олена Константиновська і репортер Сергій Сиволап і створили 12 фільмів про окремі підрозділи спецназу. Половину з них телеканал уже показав, решта — не за горами.

Істинну правду про хлопців у масках ми, по суті, не знали. Чули, що є підрозділи професіоналів у Службі безпеки («Альфа»), у МВС («Сокіл», «Беркут»), у прикордонників.

«12 подвигів спецназу» — про армійські будні хлопців із загонів швидкого реагування Внутрішніх військ МВС. Автори циклу фактично вперше в такому форматі відкрили завісу над донедавна закритою зоною.

На презентації (спасибі, колеги!) не мильного серіалу, а гідного фільму про гідних людей, йшлося про героїв, які поруч. Очорнивши Павлика Морозова, Павку Корчагіна, попорпавшись у білизні гордості нації і першого космонавта, суспільство позбавилося об’єктів наслідування. Поклоняємося тепер світу Творцю і «золотому тельцю». Чи всемогутньому красеню Бонду із заморських дешевих бойовиків. Але нереальні Джеймси і в підметки не годяться нашим витязям, готовим без дублів показати бойовий дух і вміння захищати співгромадян. Своєю людяністю, самовіддачею і безкорисливістю хлопці в бронежилетах розбивають стереотип «героїв»-роботів.

Такими показано справжніх героїв. Вони професіонали, котрі досконало володіють не лише зброєю і прийомами рукопашного бою. Вони цікаві співрозмовники й опоненти. Вони можуть бути суворими і непримиренними із противником, але добрими і ласкавими із близькими. Вони люблять життя, тому що знають йому ціну. Чим не герої, з яких можна «жизнь делать»?

Руслан ТКАЧЕНКО:

— Коли наш проект схвалило керівництво МВС і Внутрішніх військ, ми замислилися: а що можна знімати, що потім обнародувати, не розкривши карти перед бандитами і терористами? Вирішили, треба розповісти про долі і характери людей, які ризикують щодня здоров’ям, а то і життям. За копійки, вважайте, адже ставка — 800 гривень на місяць.

Від знімальної групи військові практично нічого не приховували. А ключовою фразою циклу стали слова одного з телегероїв: «Нічого не боїться тільки дурень».

Бійці спецназу безстрашні, але кожний з них в душі романтик. Інакше що тримало б їх далеко від родини, рідного дому? Смішна зарплата? Постійне напруження?

— Романтика — у квітах, у співі птахів під час польових навчань, у листах коханих, у відчутті своєї сили під час виконання операцій; нарешті, у тім, що ти затребуваний, як ніхто, і служиш народу, — казав мені без пафосу майор «Барса».

Його доповнюють у фільмах бійці із спецпідрозділів гірських стрільців і підводників, а також ті, хто охороняє АЕС, дипломатичні установи, суди, громадський порядок тощо.

Звичайно, один серіал не викоренить наші стереотипи відносно правоохоронців. Але, упевнений, на Внутрішні війська, зокрема, люди подивляться під іншим кутом зору. Адже спецназівців показали не «машинами», готовими тупо виконувати накази. Під час спецоперації вони вольові, рішучі, гранично уважні. Бувають мокрими і замерзлими, до чортиків стомленими. Інша річ — привал, відпочинок, коли ніщо людське їм не чуже: ні жарт, ні розіграш, ні емоції...

Фразу «Хочу в спецназ ВВ» дедалі частіше чути серед молоді. І не дивно. Хлопцям хочеться іспитів, стати корисними, відчути себе громадянами, здатними захистити рідних, близьких і незнайомих від насильства і несправедливості. Романтики в бронежилетах сьогодні, як ніхто інший, відповідають юнацьким ідеалам про силу і обов’язок, патріотизм і мужність. Згадаймо: ще 15 років тому підлітки в анкетах писали: «Хочу бути рекетиром». Людина з рушницею, більшою мірою людина в масці, стає прикладом для наслідування.

— Це, безсумнівно, гарна тенденція, — вважає командувач Внутрішніх військ МВС України генерал-полковник Олександр КІхтенко. — Але необхідно пам’ятати, що призначення спецназу ВВ — робота над чужими помилками. Помилками політиків, дипломатів, керівників держави. Поменше б їх, а побільше внутрішніх і міжнародних змагань, в яких наші бійці вже показали себе з найкращого боку. Росія, Туреччина, Франція, Італія, Казахстан, Румунія — у цих та інших країнах дії наших хлопців оцінені вищим балом. В Україні налічується 3,5 тисячі спецназівців, кожен з них працює за десятьох. Уявіть, яка це сила — організована, дисциплінована, добре вивчена...

Заступник командувача Внутрішніх військ генерал-майор Олександр СавЧенко розповів «Голосу України» про подальше співробітництво телекомпанії і ВВ. Незабаром закінчиться робота над черговими частинами документального циклу «12 подвигів спецназу». Телеглядачі побачать фільми про так звані «котячі підрозділи» — «Ягуар», «Тигр», «Барс», «Гепард» і «крапові берети».

— Гадаю, після перегляду серіалу ні в кого не виникне думки про те, що робота Першого національного — іміджевий проект силової структури, — зазначив Олександр Андрійович. — Ще до його появи утворилася негласна черга (! — Авт.) у наші війська. Академія ВВ у Харкові набирає курсантів дедалі з більшого числа абітурієнтів, якість їхньої підготовки щорічно поліпшується.

Це надзвичайно важливо з урахуванням переходу військ на контрактну основу, скажу замість коментарю.

Фото прес-служби Внутрішніх військ.