На початку цього тижня в Києві в один день відбулося дві підряд прес-конференції, присвячені вітчизняному кіно.
Йшлося про справи не творчі, а майнові. Ініціатори прес-конференцій скаржилися на рейдерство (присвоєння майна на підставі маніпулювання законом).
Перший випадок: ВАТ Трест
«Київміськбуд-1», за рішеннями апеляційного та касаційного судів столиці, вимагає від кіностудії імені Довженка 9,5 млн. гривень. Бо 2000 року тодішній директор студії підписав угоду про будівництво трьох квартир для кіношників. Тепер ті три квартири обернулися мільйонами гривень, які можуть зробити студію банкрутом.У другому випадку йдеться про те, що Держкомтелерадіо вирішив об
’єднати підпорядковану йому студію «Укртелефільм» зі збитковим підприємством «Фотон». Генерального директора студії Олега Бійму звільнено з посади, коли він перебував у лікарні. На студії вважають, що всі ці дії мають далекосяжну мету: заволодіти вигідною землею на Русанівці, де розташовано «Укртелефільм».На першій прес-конференції був народний депутат Лесь Танюк, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності, а на другій
— голова цього комітету Володимир Яворівський.В обох випадках позиція комітету однозначна
— він на боці кіномитців, і боротьбу не закінчено.Загальне враження від обох прес-конференцій (якщо не вдаватися в юридичні подробиці)
— вкрай сумне. Сумно від того, що, за винятком окремих, дуже самотніх осіб, влада (судова, виконавча, законодавча) зовсім байджужа до кіномистецтва. А якщо не байдужа — то йдеться лише про майно чи землю, а не про саме кіно, яке на тій землі робиться.Сумно й те, що самі кіношники демонструють вражаючу наївність і безпомічність у відстоюванні своїх прав. За п
’ятнадцять літ слід би було дечого навчитися! Вони (на тій самій прес-конференції й не тільки) повторюють слово «духовність» тисячу разів — замість того, щоб відповісти на прості запитання про майно чи кошти. Особливо тішаться «духовністю» довженківці...Щоправда, представники
«Укртелефільму» юридично озброєні краще, вони говорять конкретно про справу, і слухати їх таки приємніше. Один з журналістів запитав: «А чому б вам справді не віддати вашим недругам ту землю на Русанівці, хай вони нею подавляться, а ви собі десь візьміть землю дешевшу?!» Представник «Укртелефільму» відповів миттєво: «Це буде, як у тій приказці, — віддай жінку дяді, а сам іди... шукати собі щось дешевше! Ми не згодні!»Що ж, розумне слово
— теж діло! Особливо в кінематографі.
