Мрія споживача здійснилася: м
’ясо та продукти з нього подешевшали. Чому?Дочекалися: на київських базарах за кілограм сала правлять 5 грн., до 17 грн. за кіло подешевшало м
’ясо. Сільські дядьки й тітки, котрі вирощують свиней і бичків на продаж, кажуть, що молодняк уже не братимуть: невигідно. Про неодмінні наслідки такого рішення годі говорити...Що сталося на ринку м
’яса? Збільшилася кількість виробників, зросла пропозиція, споживач нарешті править бал? Натомість фахівці заговорили про кризу. Голова Спілки птахівників України Олександр Бакуменко на прес-конференції заявив, що її спричинило збільшення ввезення дешевої імпортної сировини на м’ясокомбінати, які відмовляються брати продукцію власних виробників. Він твердить, що сировина завозиться за давальницькими схемами — переважно через вільні економічні зони (ВЕЗ) і залишається в Україні. Щось дуже знайоме: пам’ятаєте, екс-прем’єр Тимошенко свого часу намагалася «наказати» цінам на м’ясо знизитися, запровадивши саме такі схеми...Що підтверджують дані, оприлюднені Спілкою птахівників: 2005-го імпорт м
’яса становив 50,4 тис. т, у четвертому кварталі 2006-го — 95 тис. т. Торік через ВЕЗ його завезли 121,6 тис. т. За задекларованої митної вартості імпортованого м’яса та м’ясопродуктів у 3,523 тис. грн. на тонну Спілка птахівників оцінює втрати бюджету в 900 млн. грн. За Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» ВЕЗ не мають пільг в оподаткуванні імпортних товарів. Тож для офіційного імпорту м’яса без сплати ввізного мита є два основні шляхи — за давальницькими контрактами та ввезення товарів з країн СНД, які не обкладаються ввізним митом. За повідомленням Олександра Бакуменка, нині застосовують переважно давальницький імпорт.Та повернімося до дешевого сала і м
’яса й у великій кількості. З одного боку, це мрія споживача в будь-якій країні. Бо, як вважає один мій знайомець, байдуже, з якої країни свиня, головне, щоб її м’ясо було на столі. Втім, не треба забувати й про безплатний сир у мишоловці. Хто про нього пам’ятає, той, дбаючи про власну продовольчу безпеку, захищає вітчизняне аграрне виробництво, надаючи державні дотації. Навіть незважаючи на те, що СОТ це не схвалює. Тож у цій ситуації дуже важливо знайти золоту середину: й споживача задовольнити, і внутрішній ринок не зруйнувати, змусити його конкурувати, створивши для цього відповідні умови.Нашим м
’ясокомбінатам вигідніше брати імпортну сировину, ніж вітчизняну. Що це означає? Варіантів може бути кілька: м’ясо завезли, бо виробництво в країні-імпортері обходиться так дешево, що його вигідніше переробити й продати в Україні; сировина контрабандна; тарифні ставки занижені — для якоїсь конкретної особи. Є й ще одна немаловажна обставина: свого часу Україна доправила до Росії контрабандне м’ясо з Австралії та Польщі. Як наслідок — жорсткіші умови для нашого експорту. Тому багато українського м’яса та продуктів з нього залишилися на внутрішньому ринку. А також з’явилися товари з давальницької сировини, що посилило конкуренцію, результатом якої стало зниження цін. У будь-якому разі маємо результат: споживача задовольнили, а що буде з вітчизняним виробником — побачимо невдовзі.Утім, не лише з ним, а й зі споживачем: коли власний виробник піде з ринку, то високі ціни не забаряться
— імпортери правитимуть бал, який забажають. Адже український дрібнотоварний аграрій з його двома бичками й трьома коровами не зможе конкурувати з тими, хто виробляє м’ясо за промисловими технологіями. І не тільки м’ясо, а й молоко та продукти з нього. Як це було в СРСР з його тваринницькими комплексами, що ми їх успішно знищили. Навіщо?І насамкінець. Один із знавців нашої економіки порадив не перейматися проблемою. Мовляв, це ненадовго: когось на шкоду собі змусили отак поторгувати
— щоб згодом збитки компенсувати. Як, приміром, на виборах. Насправді?
