Історично так склалося, що рейдерство — справа тиха, і про нього нічого невідомо доти, доки воно не починає загрожувати національній безпеці. Тоді проблему обговорюють у верхах, а дрібні підприємства в регіонах, раніше захоплені рейдерами, нарешті усвідомлюють, що ж, власне, з ними трапилось. Такий шлях свого часу пройшла Росія, і нині, судячи з усього, проходить Україна.

Певно, вже не знайдеться в Україні жодної більш-менш освіченої людини, котра хоча б віддалено не чула про таке явище, як рейдерство. Адже останнім часом цю резонансну тему підхоплюють провідні засоби масової інформації. Хвиля боротьби з рейдерством піднялася водночас на всіх рівнях, а це означає, що йдеться не про однобоке й примітивне явище в економіці країни, а про загальнонаціональну проблему.

Як народний депутат я не можу залишатися осторонь цієї теми, і мене дуже хвилює сумна статистика, яка свідчить про збільшення переліку жертв рейдерських зазіхань на чужу власність. Із публікацій у пресі я довідався про рейдерські атаки на акціонерну судноплавну компанію «Укррічфлот». Дозволивши собі невеликий відступ, зазначу, що доля цього підприємства мені не байдужа ще й з особистих міркувань, оскільки свою трудову біографію я починав саме з АСК «Укррічфлот» і працював у її колективі не один десяток років. Власне, й нині підтримую тісний зв’язок із працівниками компанії, тому мені достеменно відомі всі етапи її становлення і розвитку, трудові звершення моряків та річковиків. А відтак я можу стверджувати, що сьогодні це — єдиний український судновласник, який активно розвивається. Флот компанії не лише працює під українським прапором, а й будується на українських верфях. Лише торік компанія отримала в експлуатацію чотири сучасні теплоходи типу «Буг» і дві несамохідні баржі «Європа-М». У перспективних планах «Укррічфлоту» — реалізація спільного з Європейським банком реконструкції і розвитку проекту подальшого оновлення морського та річкового флоту за рахунок будівництва ще трьох теплоходів типу «Буг» і більш як 30 річкових суден — барж та буксирів-штовхачів. А це — нові робочі місця, стабільний, і, підкреслю, цілком пристойний заробіток. Наскільки мені відомо, соціальний захист в АСК «Укррічфлот» завжди був і залишається пріоритетним. До того ж керівництво дбає як про 10-тисячний трудовий колектив, так і про 70 тисяч своїх акціонерів. Адже зі збільшенням активів, відповідно, зростає і вартість акцій. Повідомлення фінансових аналітиків свідчать, що наприкінці минулого року активи й власний капітал компанії зросли вдвічі. Погодьтеся, це серйозний показник для української компанії. А тому зрозуміло, чому саме вона опинилася в полі зору рейдерських ділків.

А яким було моє здивування, коли з преси я дізнався про заяву стосовно «Укррічфлоту» народного депутата Алли Александровської. Апелюючи неперевіреними фактами, колега взяла на себе сміливість оприлюднити недостовірну інформацію. Чи не було б логічніше народному депутатові, перш, ніж робити висновки, звернутися безпосередньо до керівництва компанії, поспілкуватися з трудовим колективом, дізнатися думку Української профспілки працівників річкового транспорту. А вже після цього, виходячи з об’єктивних міркувань, надати своє бачення даної ситуації. Я переконаний, що в такому разі необхідність у досить різких звинуваченнях відпала б сама по собі.

Те, що керівництво «Укррічфлоту» працює в межах своїх повноважень, уже двічі підтвердили компетентні органи своїми рішеннями. А втручання у господарську діяльність акціонерного товариства з боку будь-яких структур або фізичних осіб є, принаймні, некоректним. Врешті-решт, депутати мають виступати за відстоювання інтересів пересічних українців, збереження робочих місць, утвердження в суспільстві гуманістичних, демократичних засад.

Тож «укррічфлотівцям» щиро бажаю витримки, мужності й нових звершень; переконаний, що вони подолають усі шторми сьогодення, бо до випробувань їм не звикати.