70 відсотків території Слов’янська — в зоні підтоплення

Щоб оцінити масштаб проблеми, далеко ходити не довелося. Мешканка вулиці Жовтневої революції Валентина Мальцева запропонувала заглянути в підвал її п’ятиповерхового будинку в центрі міста. Через двері, що покосилися, на нас вилетіла сила-силенна комарів. Сходи в підвал ховалися за густими клубами пари. Підвал був залитий водою. «Можете уявити, що робиться у квартирах», — сказала Валентина Іванівна.

Не кращу картину довелося побачити і на околиці. Старожили стверджують, що вулиця Фрунзе колись потопала в квітучих садах. Сьогодні ця і сусідня вулиці заросли очеретом. За одноповерховими будинками — не городи, а болото. Багато кинутих садиб, господарі котрих вважали за краще перебратися в інше місце.

— Я купив тут будинок у 1990-му, і щороку з водою стає дедалі гірше, — визнає Сергій Федоров, мешканець вулиці Граничної. — Торік наймали трактор за свої гроші. Платили 100 гривень, він перекопував дорогу, щоб вода пішла. Потім, щоправда, місто почало допомагати. Але гадаю, треба їхати звідси.

Навіть у зимовий час у селищі не переводяться комарі — любителі стовідсоткової вологості. Житель цієї само вулиці, пенсіонер Іван Бугаков скаржиться на те, що через воду в будинку відволожилися всі стіни: «Будинок мокрий, усе прогнило в хаті. Котел не відключаємо. Я сам качаю воду насосом, а вона знову з’являється. Тут озера раніше були, потім їх заводи засипали, ось і пішла вода до нас».

Підтоплення територій — давня і болюча проблема Слов’янська. А які шляхи її розв’язання? Про це ми говорили з міським головою Валентином РИБАЧУКОМ.

— Валентине Леонідовичу, а звідки взялася «велика вода» у курортному місті?

— На жаль, це «заслуга» людей, точніше, непродуманого промислового освоєння території. Якщо ми подивимося на старі будівлі початку минулого століття, то побачимо, що весь Слов’янськ був забудований будинками, в яких напівпідвальні приміщення були житловими. А в центрі розташовувалися дуже глибокі підвали для зберігання овочів. Не було ні води, ні вогкості. Унаслідок інтенсивної забудови, що почалася в другій половині минулого століття, коли на місці пустирів з маленькими озерцями будувалися величезні підприємства й багатоповерхові житлові будинки, були перекриті природні дренажі для відведення зливових і підгрунтових вод у річку Торець і озера.

Після повені в 1960-х роках було розроблено схему захисту міста від підтоплення і, зокрема, прийнято рішення прибрати з міста русло Торця. До речі, захисна дамба, побудована в рамках цього проекту уздовж берега Торця, знову-таки порушила природний дренаж, ущільнивши ґрунт. Ці заходи фінансувалися з державного бюджету і були надто енерговитратні, що за часів дешевої електроенергії великою проблемою не було.

Якщо коротко підсумувати сказане, то причини виникнення в місті проблеми підтоплення — в активному і непродуманому втручанні в природу, що призвело до серйозного порушення природної дренажної системи. При цьому штучні дренажі не були передбачені в достатньому обсязі. А ті проекти, які були реалізовані за часів Радянського Союзу, зроблені з помилками і є енерговитратними і дорогими.

— Мешканці міста стверджують, що проблема підтоплення стає щороку дедалі гострішою. Які заходи необхідні для остаточного розв’язання питання, адже півзаходи виявляються неефективними?

— Насамперед ми маємо відновити нормальний, природний рух води по новому і старому руслах Торця. І відновити ті дренажні самопливні комплекси, що існували в 1960—70-ті роки і які не потребують капітальних витрат на експлуатацію. Розчистити, привести до ладу всі природні резервуари, тобто підготувати вмістища для зайвої води. Відновити природні дренажні мережі. Прокласти зливову і дощову каналізації.

— Чи можна виконати такий обсяг робіт за рахунок міського бюджету?

— У Слов’янську підтоплено 70 відсотків території. І цілком очевидно, що власними силами місто не може справитися з цією проблемою. Як я вже казав, у застійні часи заходи з боротьби з підтопленням фінансувалися державою. Сьогодні ми залишилися з цим лихом сам на сам. Я готовий виходити на найвищі трибуни і доводити необхідність фінансової допомоги місту. Але звертатися в державні структури потрібно з переконливими аргументами — серйозною, науково обґрунтованою програмою, проектно-кошторисною документацією.

— Чи є така програма?

— Її розробка почалася. Серйозні, представницькі наради, що їх я проводив з ученими і різними фахівцями, показали: проблема підтоплення в Слов’янську така складна і масштабна, що науково-дослідницькі інститути, перш ніж укладати з нами договір, беруть час на вивчення своїх можливостей, визначення меж своєї компетентності. Тому вже початковий етап роботи виявився непростим і тривалим — активний пошук організації, яка компетентно дослідила б цю проблему і запропонувала рекомендації, поки не увінчався успіхом. Не кажу вже про те, що вартість лише першого етапу — підготовка проектно-кошторисної документації — майже півмільйона гривень. Проте вважаю своєю метою остаточне розв’язання цієї проблеми й упевнений: ми зможемо її досягти.

Поки місто робить власними силами все, що може: у мікрорайонах, які страждають через підтоплення, постійно тривають роботи з розчищення каналів, упорядкування зливової каналізації, відкачується вода за допомогою насосів. Але слід враховувати, що ці заходи виконуються за рахунок коштів на благоустрій, яких і так комунальному господарству бракує.

— На наш погляд, розглядати цю проблему лише як комунальну було б неправильно...

— Згоден. Я не поділяю думки фахівців, які стверджують, начебто підтоплення не є екологічною проблемою. Подивилися б вони на залиті водою підвали багатоповерхівок, вологі під’їзди і квартири, цілоріч силу-силенну комарів. На те, як у приватному секторі люди у власних дворах і навіть будинках пересуваються по дошках, як плавають у дворах, а потім у річки потрапляють фекалії з підтоплених туалетів і сміття зі стихійних смітників. Хіба це не екологічна проблема? Ми намагаємося пояснювати, доводити, але поки що не бачимо розуміння і підтримки екологів.

Але ж наше місто має славу курорту. Та на Славкурорті сьогодні вода з озера вже залила тротуар. Ми припускаємо просідання ґрунту. Це дуже серйозна проблема. В історії Слов’янська вже були випадки, коли в цьому районі цілі будівлі ішли під землю. Можу додати, що останніми роками на території міста порушено систему багаторічних спостережень за зміною рівня ґрунтових і підгрунтових вод. Раніше робота цієї служби фінансувалася з держбюджету. І, звичайно, ми вважаємо за необхідне відновити цільове фінансування цієї служби.

Гадаю, для будь-якої людини, навіть критично налаштованої, очевидно: підтоплення — проблема занадто серйозна, щоб розраховувати на те, що ми зможемо швидко її позбутися. Однак я не беруся за справу, якщо не впевнений, що зможу її завершити, якщо не уявляю чітко результат. І навіть якщо мені не вистачить часу на посаді міського голови, щоб повністю вирішити цю проблему, я впевнений, що встигну здолати значну частину наміченого шляху і досягти результатів, які будуть відчутні для всіх мешканців Слов’янська.

— Зі свого боку, пропонуємо взяти на контроль «Голосу України» цю важливу для всієї півночі Донецької області проблему і регулярно висвітлювати в газеті, як вона розв’язується.

На знімку: міський голова Слов’янська Валентин Рибачук.

Фото авторів.