Страйки, пікети, перекриття доріг... До таких заходів змушені були вдатися тернопільські комбайнобудівники, щоб привернути увагу влади до ситуації, що склалася на підприємстві. Крайнім заходом мав стати масовий вихід на залізничну колію. Його поки що відклали.

ВАТ «Тернопільський комбайновий завод» сів на «мілину» давно. Підприємство, яке забезпечувало бурякозбиральною технікою весь колишній Союз, після його розпаду втратило ринки збуту, в тому числі український. Ще Росія замовляла кілька комбайнів на рік. На тому й трималися. Торік завод презентував новий комбайн «Тернопіль», який мали поставити на конвеєр цього року. Нібито налагоджувалася тісна співпраця з російськими підприємствами, принаймні керівники обіцяли справжній прорив на російський ринок.

Але обсяги виробництва катастрофічно падали. Зате зростали борги із зарплати. Торік підприємство виготовило продукції всього на 4,2 мільйона гривень (17,6 відсотка до програми), а заборгованість перед працівниками зросла майже вдвічі і сягнула на початок 2007 року 3 мільйонів гривень. Керівництво їх годувало обіцянками, що зарплату ось-ось виплатять. Був розроблений графік погашення заборгованості. За словами працівників, платили, смішно сказати, по 5—10 гривень. Люди не витримували такого животіння. Торік звільнилися третина робітників.

Весь січень підприємство не працювало, а коли п’ятого лютого люди вийшли на роботу, їм наказали йти додому: завод через борги позбавили енергопостачання. Вдома у багатьох також холод. Не раз протягом цієї зими мешканці відомчих гуртожитків були без світла і тепла. Це за того, що платили за комунальні послуги більш-менш справно. Але гроші через відомчий ЖЕК потрапляли не безпосередньо до комунальників, а на завод, де «губилися» в загальних боргах.

Тоді й увірвався людям терпець. Адже не могли не бачити: поки вони лічать копійки, керівництво збагачується. Нині контролюючі й правоохоронні органи розслідують «діяльність» донедавна виконувача обов’язків голови правління ВАТ і членів його команди, присланих лізинговою компанією, котра нібито володіє контрольним пакетом акцій. Як повідомив на прес-конференції голова облдержадміністрації Іван Стойко, майно підприємства торік інтенсивно розпродували. Сотнями вагонів вивозився металобрухт. У відходи потрапив навіть вагон заготовок. За попередніми даними, вивезено майна на 12 мільйонів гривень. Кошти перераховувались до фірм-«метеликів», створених у різних областях України. Гроші для виплати зарплати були, тільки ніхто не збирався віддавати людям борги. Ще у жовтні минулого року прокуратура Тернополя у зв’язку з несвоєчасною виплатою зарплати порушила стосовно екс-керівника кримінальну справу. Як кажуть комбайнобудівники, затримали його лише після того, як вони прийшли під стіни прокуратури, а через три дні відпустили під заставу.

Нині на підприємстві працює робоча група, організована з ініціативи облдержадміністрації. До неї увійшли представники влади, контролюючих і правоохоронних органів, трудового колективу. Активну участь у розв’язанні конфлікту беруть профспілки. Перші зрушення є. Людям виплачено 448 тисяч гривень заборгованої зарплати, приблизно таку саму суму спрямовано на розрахунки з бюджетом і на погашення боргів перед енергопостачальними і комунальними службами.

Конфлікт пригасили, але не погасили. Страйк триває. Чи виплатять решту заборгованої зарплати, на чому наполягають страйкарі? Що буде із заводом? За словами Івана Стойка, облдержадміністрація ініціює повернення підприємства в державну власність. Особливості приватизації тернопільського комбайнового заводу вивчає Генпрокуратура і Фонд державного майна України. Голова облдержадміністрації допускає початок процедури банкрутства підприємства. Оптимістичніше дивляться на майбутнє комбайнового в Мінпромполітики. Представники міністерства, які побували в Тернополі, запропонували кілька варіантів виходу заводу з кризи. Один з них — повертати сільгосппідприємствам, які придбають тернопільські комбайни, 30 відсотків їх вартості. Без втручання держави, мабуть, не обійтися, але спершу треба з’ясувати, хто насправді є власником підприємства. У тому, що завод можна врятувати, зберігши його профіль, переконаний і начальник управління промисловості облдержадміністрації Михайло Олійник. На його думку, паралельно слід налагоджувати випуск іншої продукції.

Робити це доведеться новому керівництву. Трудовий колектив наполіг на звільненні екс-керманича тернопільського комбайнового. Люди хочуть бачити у керівному кріслі вихідця з підприємства Ярослава Вовка, який багато років працював головним інженером. Що й казати, ноша йому випала нелегка...

Тернопільська область.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.