Як у Сошникові інвестора шукали

Аграрії села Сошників Бориспільського району Київської області цьогоріч сіятимуть з новим інвестором. Місцеві селяни вважають це досягненням — з’явилася надія відродити успішне господарювання. Свого часу радгосп «Сошниківський» своїми трудовими звитягами «гримів» на всю область. Були і передовики агровиробництва, і щедрі зернові врожаї, і рекордні надої. А до Сошників звозили навіть хліборобів і тваринників навчатися передового досвіду. Проте, як водиться, усе це занепало. «Треба шукати інвестора», — вирішили селяни. Але де взяти такого, щоб і грошовитий був, і за оренду паїв сплачував справно і в повному обсязі, і в сільському господарстві тямив, і не «кинув»...

А то як воно іноді буває. Візьме інвестор людську землю в оренду, остаточно розтринькає майно колишнього сільгосппідприємства і «вирощує» з року в рік на тих гектарах бур’яни. Тому до добору спонсора тамтешні аграрії підійшли досить ретельно, а знайшли його за допомогою районної ради аж в Черкаській області. Перш ніж довірити свої земельні паї (загалом це більш як дві тисячі гектарів) Вадимові Марисенку, який за першою освітою виявився інженером-радіотехніком, а за другою — юристом, селяни влаштували майбутньому інвестору перевірку. У клубі на загальних зборах аграрії вирішили відрядити делегацію до Жашківського району, де Вадим Марисенко не перший рік орендує сім тисяч гектарів землі. Там вони на власні очі переконалися, що пшениці на тих ланах родять щедро. Торік було до 50 центнерів з кожного гектара. І орендна плата сплачується справно. Лише після того, як то кажуть, ударили по руках.

Наміри сошниківських аграріїв цілком збігаються з планами депутата Київської обласної ради Вадима Марисенка (на знімку), який прагне повернути сільськогосподарське виробництво під Київ. Він проти того, що поблизу столиці землі сільгосппризначення можновладці масово роздають під забудову: «Скільки їх вже розбазарено... Кажуть, іде інвестиція. Це не інвестиція — це спекуляція. Яка інвестиція? Люди, котрі прийшли будувати — їм тієї землі вже на 500—1000 років вистачить, якщо виділені під будівництво площі порахувати. Вважаю, треба дати змогу людям тут працювати, тоді самі вони і збудують. Оце така моя позиція». Натомість, за словами співрозмовника, продукти везуть до Києва за сотні кілометрів. Звісно, додаткові затрати на транспортування істотно б’ють по кишені споживача. Тому в планах Марисенка власним прикладом зробити, щоб землі Київщини родили. «Поля, — каже, — не такі родючі, як на Черкащині, та теж непогані. Трохи запущені, але якщо їх добривами підгодувати, думаю, за рік-два відновимо... Аграрний сектор має працювати. Знаєте, якщо землю в Польщі під агровиробництво розкупили західні панове — вони знають, що роблять, і мають від того гарний зиск. Зі своїми грішми й сюди йдуть. Але ж і ми тут є. Хотілося б, щоб самі у власній хаті хазяйнували. Раніше ж працювали — і непогано виходило. Тепер ось ми хочемо усе це відновити. Сільське господарство — воно не швидке. Це не так, що сьогодні купив, завтра продав і заробив грошей. Треба спочатку розробити інструмент. Інструмент — це земля, та сама техніка. Ми, звичайно, вкладатимемо кошти в техніку. У ремонт, купуватимемо нову, залучатимемо зі сторони...».

Вадим Марисенко у Сошникові, окрім вирощування на орендованих землях пшениці, кукурудзи, ріпаку, має намір серйозно займатися птахівництвом. Задля чого спорожнілі тваринницькі ферми планує перепрофілювати під птахокомплекси. За його словами, тепер інвестори часто декларують: мовляв, відродимо поголів’я великої рогатої худоби, займатимемося свинарством. Одне слово, багато обіцяють... «Ми, — каже інвестор, — цього сьогодні тут робити не будемо. Але все-таки хочемо залучити у виробництво ті ферми, які вже є, людей, які там працювали... Як? У нас є птахівництво — досить велика птахофабрика на Черкащині — базове підприємство на 40 тисяч голів птиці. Індики. Вже працює. І ми хотіли б перепрофілювати тутешні тваринницькі ферми під птахівництво. Можна, звичайно, і нові побудувати, але вигідніше переобладнати ті, що були під великою рогатою худобою. Перепрофілювання — теж копійка і не маленька. Це не так, що вичистив там і поставив, міняти треба багато чого, але воно запрацює. Це робочі місця. Як на мене, то сьогодні це більш ефективно з точки зору економічної, ніж розводити велику рогату худобу. А на додаток — буде біологічне добриво. Хто займається городництвом, знає, яке ефективне добриво курячий послід. Розфасований у пластикові пакети його навіть в Еміратах купують за валюту».

— Побувавши в Жашківському районі, де він працює, — каже голова Бориспільської районної ради Віктор Єрмаков, —переконався, що культура землеробства на досить високому рівні. На полях — жодної бур’янини. А найбільше був здивований тим, що всі польові дороги грейдеровані. І врожаї, які Марисенко отримує, не йдуть у порівняння з тими, що мали тут. Сподіваємося, культура землеробства, яка є у них, буде задіяна на цих землях.

Фото автора.