вклала компанія ТОВ «Міттал Стілл Кривий Ріг», побудувавши першу чергу комплексу коксових батарей №№ 3—4

Подія, що відбулася на металургійному комбінаті «Міттал Стілл Кривий Ріг», чомусь залишилася непоміченою в Україні. А фахівці галузі назвали її знаковою, бо після реконструкції, а фактично нового будівництва, вперше за останні десятиріччя на коксохімічному виробництві підприємства стала до ладу сучасна потужна четверта коксова батарея. Наша газета в інтерв’ю з главою адміністрації з кадрів і зв’язків з громадськістю паном Франком Панніром («Міттал Стілл Кривий Ріг»: міфи та реальність» «Голос України» №186 від 6.10.2006 р.) розповідала про ситуацію на підприємстві, акцентуючи увагу і на об’єкти особливо важливі для стабільної роботи підприємства та охорони довкілля.

Уроки приватизації

Ми пам’ятаємо пристрасні дискусії не тільки в стінах Верховної Ради України, а й у суспільстві після аукціонного продажу «Криворіжсталі» транснаціональній компанії «Міттал Стілл». Вони не стихають сьогодні не тільки в чиновницьких кабінетах: звучать голоси «за» — прийшов ефективний господар і «проти» — всенародну власність віддали капіталістам. Цей конфлікт зможе примирити тільки реальна справа на самому підприємстві.

Народний депутат України трьох попередніх скликань Вадим ГУРОВ в нашій розмові був «заведеним»:

— Мені дуже прикро, як ветерану комбінату, якому я віддав 35 років праці, коли народні депутати, що не бачили ніколи підприємства, не мають уявлення про трудовий колектив із високої трибуни розповідають всілякі жахи. Ніхто з них не побував тут, не поцікавився думкою трудівників, що змінилося за нових умов господарювання. А я скажу: зарплата сягнула за 2 тис. грн., видають її вчасно, введено рівень страхової медицини, якої немає ніде в Україні, — 10 тисяч грн. на людину. Колектив працює фахово і спокійно, йому треба лишень не заважати. А найголовніше — розпочалася продумана реконструкція металургійного велета за сучасними технологіями, що вкрай важливо...

Вадим Миколайович теж прийшов на цю, за його словами, трудову перемогу і радів, бо давно вже на комбінаті не відбувалися такі велелюдні урочистості: були присутні проектанти, будівельники, монтажники, наладники, експлуатаційники, керівники підрядних виробничих підрозділів і численні гості — фахівці металургійної та гірничорудної промисловості, керівництво області в особі голови облради академіка, доктора технічних наук Юрія Вілкула.

Реконструкція, а фактично нове будівництво комплексу коксових батарей нового покоління №№ 3 і 4 із сіркоочищенням, а також мережами та спорудами інженерного забезпечення — найбільше будівництво металургійної компанії протягом останніх 3 років.

— У комплексі одночасно споруджується ще 60 об’єктів різноманітної складності та призначення, а це означає, що глобальне оновлення торкнулося ще п’яти основних цехів коксохімічного виробництва: вуглепідготовчого, коксового №1, цеху вловлювання, енергетичного устаткування та очищення газу від сірководню, —розповів нам генеральний директор ВАТ «Міттал Стілл Кривий Ріг» (МСКР) Нарендра Чодері.

Уроки майстерності

Гендиректор особливо зауважив, що загальна вартість оновлення комплексу сягає понад один мільярд гривень. Введена до експлуатації четверта коксова батарея та її технологічна «подруга» — третя, будівництво котрої завершується, є агрегатами сучасної конструкції, які побудовані із застосуванням вогнетривкої кладки та устаткування. Обидві батареї вперше в Україні обладнані установкою безпилової видачі коксу, що знизить забруднюючі викиди на 107,3 тонни щороку. А дві димові труби заввишки по сто метрів кожна, що відводять гаряче повітря, обладнані газоаналізаторами, які й контролюватимуть суміш повітряного потоку. Важливо й те, що приміщення коксових батарей обладнано вентиляційними установками подачі повітря (раніше такого не було), що сприяє десятикратному збільшенню обміну повітря в них.

Коли директор коксохімічного виробництва МСКР Іван Білошапка говорив на прес-конференції, що відтепер викиди шкідливих речовин у атмосферу Криворіжжя зменшаться на 47,3 відсотка, він мав на увазі, що коксова батарея №4 має найсучасніші рішення з уловлювання шкідливих викидів під час виробництва коксу, завантаження печей, передбачено також обладнання для забезпечення газовідведення в процесі коксування та витоку коксового газу в процесі роботи печей. Тому в цеху уловлювання змонтовано чотири первинні газові холодильники для охолодження коксового газу та два електрофільтри для очищення коксового газу від смоляного туману, нафталіну і смоляних речовин. Побудовані чотири механізовані освітлювачі (розділяють смоляну воду на аміачну воду та смолку). Оновлено машинне відділення, збудовано аміачну установку для нейтралізації цієї шкідливої речовини, а також задіяні інші новітні технології в оборотному циклі водоохолодження з шістьма новими градирнями. Ці та добудовані найближчим часом природоохоронні об’єкти дадуть можливість захистити довкілля від викидів аміаку, сірководню та фенолу.

Уроки правди

Важливо й те, що проектували коксовий комплекс українські інженери з харківського інституту «Діпрококс». А новітнє технологічне устаткування завозили із Сербії (коксові машини фірми «Гоша Фом»), Німеччини (автоматика та електроніка фірми «Сіменс» і «Крона»), Франції (холодильне обладнання фірми «Альфа Лаваль»), із Росії (вогнетривка цегла, вакуумні компресори, первинні холодильники), а також із Данії та інших країн. Споруджували унікальну новобудову понад 1200 будівельників, монтажників та наладників із 30 криворізьких та дніпропетровських підрядних організацій, які зібралися на мітингу з приводу пуску в експлуатацію коксової батареї № 4. Кращим із них були вручені телевізори та мікрохвильові печі.

— Те, що нині відбувається на підприємстві, я назвав би (як у нас кажуть) етапами великого шляху, — ставить свій професійний діагноз кандидат технічних наук Вадим Гуров. — Слід віддати належне попереднім господарям, головному інженерові Володимиру Шеремету, який і нині працює на цій посаді, колишньому директорові Анатолію Сокуренку, всьому трудовому колективу, що зберіг свій робітничий характер...

Вадим Миколайович не міг не торкнутися питань технічного прогресу і з гордістю говорив, що в цьому році коксохімічне виробництво «Міттал Стілл Кривий Ріг» за своєю потужністю здатне виробити 3 млн. 470 тис. тонн коксу, що майже на мільйон тонн більше, ніж торік.

Я бачив, як аплодували трудівники генеральному директорові Нарендри Чодері, коли він казав їм на мітингу:

— Ви довели, що вмієте будувати, і ми продовжуватимемо будувати такі об’єкти, — це лише початок наших планів.

Складно полемізувати, коли слово і справа у власника не розходяться. За півтора року підприємство оновлює і нарощує свої потужності, скрупульозно виконує інвестиційні зобов’язання, вкладаючи значні кошти в розбудову соціальної сфери. За підсумками минулого року «Міттал Стілл Кривий Ріг» має рекордні показники з видобутку руди і коксу, виробництва концентрату, агломерату, чавуну, сталі та прокату. Великому капіталу показуха не потрібна, як не потрібна і чванькувата хула.

Кривий Ріг

Дніпропетровської області.

На фото автора: урочистий момент пуску коксової батареї № 4.

Фото автора.