Вчителі шкіл раз на п’ять років проходять атестацію.

Як зазначено в чинних документах, вона базується на принципах демократизму, загальності, всебічності, систематичності, колегіальності, доступності та гласності, безперервної освіти і самовдосконалення, морального і матеріального заохочення. А в житті все зовсім інакше, у чому переконалася, працюючи у трьох школах.

Якщо колеги, прочитавши матеріал, образяться і скажуть: «У нас не так!», буду тільки рада, що в освіті таки є демократичні острівці.

Тож з чим зіткнулася я?

Усі (або майже всі) вчителі адміністрацією школи розділені на три групи: «свої» (які можуть робити що завгодно і їм все сходить з рук, бо вони цінуються не за фаховими даними, а за вміння догоджати, вислуговуватись); «ні ваші, ні наші» (вони нейтральні, мають захист); «чужі, або незручні» (працюють творчо, мають власну думку та сміливість відстоювати її, не бояться казати правду).

Залежно від приналежності до «групи» і вирішується доля атестації.

«Свої» отримують категорію, звання, моральне та матеріальне заохочення без всіляких зусиль.

Вчитель другої групи отримає теж все і виконуватиме свої обов’язки з огляду на ширину плечей свого протеже.

А от з «незручного» адміністрації кровиці поп’ють! Це ж така нагода для директора — звести рахунки хоч раз на п’ять років! За таким педагогом прискіпливо спостерігають, завантажують додатковими завданнями, позитив у роботі ігнорують, якщо десь на крихту недоробив — роздують до скандальних розмірів! І через півроку знущань йому відмовлять або в категорії, або в званні чи заохоченні.

Висловитись про цю болючу проблему мене спонукали слова міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнка на дні уряду у Верховній Раді в січні цього року. «Нині ми стоїмо перед реформуванням педагогічної освіти, хочемо мати не вчителя-поводиря, а вчителя-новатора...» — сказав він. Потім додав: «Цього року вперше буде присвоєно звання «Народний вчитель», вручено п’ять державних премій кращим педагогам».

Якщо сьогодні так непрозоро проводиться атестація на місцях, то хто стане вчителем-новатором і отримає звання «Народний вчитель» та державну премію? Знову «свій» в адміністрації?! Адже подання завжди йде від неї...

Іншим поштовхом до цього одкровення став справді демократичний досвід проведення атестації в Києво-Святошинському районі Київщини. Там кожен учитель отримує залікову книжку, в яку протягом п’яти років вноситься його діяльність, яка оцінюється балами (годинами).

Скажімо, на звання вчителя-методиста потрібно набрати 400 — 450 балів. Розподіл годин такий: підготовка учнів до участі в конкурсах (районний — 40, обласний — 80, всеукраїнський — 120 годин (балів).

Підготовка підручників, посібників, словників, довідників тощо (100 годин (балів) за 1 друкований аркуш).

Друковані роботи в пресі (районній — 20, обласній —40, всеукраїнській — 80, міжнародній — 150 годин (балів).

Бали ви можете заробити і за підготовку та проведення авторського проблемно-тематичного конкурсу; розробку навчальних програм, планів; розробку та впровадження нових форм, методів, технологій навчання тощо.

Мені імпонує такий підхід до оцінки результатів діяльності вчителя. Хто ж як не адміністрація має чесно відзначити кращих, підтримати і навчити того, хто хоче працювати та поставити на місце горе-вчителя?!

Не повірите — мрію побувати хоч на одному відкритому уроці керівника ЗОШ. За роки роботи вчителем не бачила жодного, зате чула принизливу критику від керманичів, які давно забули смак педагогічного поту та нервово-напружені ночі.

Київ.

Від ведучого. Шановні вчителі! Чи тривожать вас проблеми, порушені автором? Розкажіть, як проходить атестація у вашій школі, поділіться своїми враженнями і побажаннями.