Чому він викликає такий інтерес у нашому суспільстві і полярні думки?

Два роки тому ЮНЕСКО оголосило 2007 рік початком ІІІ Міжнародного полярного року. Яку мету поставила ця структура Організації Oб’єднаних Hацій, яка опікується питаннями гуманітарної політики, науки, культури? Які заходи з цього приводу проводитимуться у світі і, зокрема, в Україні, котра, як відомо, є однією з антарктичних країн?

Про це розмова нашого кореспондента з директором Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ), кандидатом технічних наук Валерієм ЛИТВИНОВИМ (на знімку).

— Валерію Аркадійовичу, мої запитання, власне, випливають із вступної частини до вашого інтерв’ю. Чому ЮНЕСКО визначило саме нинішній рік Полярним? Це вперше за весь час освоєння Антарктиди чи ні? Чому нинішній рік визначається лише початком Полярного року? Отже, будь ласка, про це, мету і заходи...

— Вибачте за банальність, але полюсів два — Північний і Південний. І пори року там змінюються у протифазі. Коли на маківці однієї з півкуль літо, на другій — зима, і навпаки. Тому необхідно оптимізувати сприятливі умови для дослідників, використання наукової техніки, транспортних засобів, забезпечити максимальні зручності для проведення спостережень, експериментів тощо. Ці особливості й визначають рамки проведення Полярного року і охоплюють в даному випадку 2007—2008 роки. Ось чому нинішній рік і є початком ІІІ Міжнародного полярного року (далі МПР, або, англійською, ІPY-ІІІ).

Мета року — зосередження зусиль розвинутих у науково-технічному плані країн світу, які ведуть полярні дослідження, актуальні для всього людства. Це, приміром, з’ясування причин глобального потепління, вивчення наявних у полярних зонах біоресурсів і можливості їх використання, а також збереження цих унікальних природних систем.

Полярні роки проводять раз на півстоліття. Вперше така акція відбулася наприкінці XІX, друга — у середині XX століття. А третя розпочинається нині.

— Зараз уже лютий. Вам, мабуть, відомо, які країни вже розпочали заходи, присвячені Полярному року? Де і коли відбудеться офіційне його відкриття?

— Ще в січні на міжнародній південнополярній станції Амундсен—Скотт побував прем’єр-міністр Нової Зеландії та відомий дослідник, керівник трансантарктичної експедиції 1957 року сер Едмунд Хілларі. Швеція та Канада почали спецпогашення поштових марок, виданих на честь МПР-ІІІ. А офіційне відкриття ІPY відбудеться 1 березня у Палаці науки в Парижі.

— А що в Україні?..

— В Україні торік було створено національний Координаційний комітет на чолі з міністром освіти і науки Станіславом Ніколаєнком. У серпні він затвердив розроблений на 2007—2008 роки план з підготовки та проведення заходів МПР-ІІІ. Серед його виконавців — Міносвіти, МЗС, Держкомітет телебачення і радіомовлення, Національна академія наук України, НАНЦ, Укрпошта, митні, туристичні та інші державні служби.

Проводяться зустрічі зі студентами, школярами, викладачами географії, полярники виступають у ЗМІ. Завершується підготовка до друку збірки наукових праць за матеріалами міжнародної конференції «Наукові дослідження в Антарктиці», яку провів торік наш центр з нагоди 10-річчя української антарктичної станції Академік Вернадський за участю науковців Іспанії, Польщі, Болгарії та Росії. На відзнаку цієї події Національний банк України випустив ювілейну медаль і 5-гривневу монету з нейзільбера, а «Укрпошта» — художній конверт з малюнком станції й датами 1996—2006.

Нині готується експозиція пересувної виставки «Україна в Антарктиці», на якій демонструватимуться фотоматеріали, наукові видання, знаряддя та екіпіровка полярних дослідників. Вона розповість про наших сусідів по станції, з якими у нас склалися не лише ділові, а й дружні стосунки. Це науковці та зимівники з Великої Британії, США, Аргентини, Чилі, Перу, Російської Федерації та інших країн.

Завершено укладання угод НАНЦ із зарубіжними партнерами щодо 16 наукових проектів, у використанні яких Україна братиме участь у рамках програм МПР. Керівниками проектів визначено провідних учених інститутів НАНУ, наукових центрів і вищих навчальних закладів України.

— А офіційне відкриття року буде?

— Так. Його буде приурочено до відправки в Антарктику 12-ї української експедиції. 26 лютого в конференц-залі МОН України відбудеться урочисте зібрання з цієї нагоди за участю урядовців, адміністрації Президента, народних депутатів, представників дипломатичного корпусу та ЗМІ. Потім за традицією полярники покладуть квіти до підніжжя пам’ятника Михайлові Грушевському та біля меморіальної дошки Павла Чубинського, якого ми знаємо не тільки як автора Державного гімну України, а й видатного вченого, причетного до полярних досліджень.

— Це цікава новина...

— Справді. Група українських істориків встановила, що серед багатьох відомих вітчизняних дослідників Півночі і Півдня планети у 1866—1869 роках був і Павло Чубинський.

Хотів би підкреслити, що цей рік позначений і такою важливою подією, як ухвалення Верховною Радою Закону України «Про антарктичну діяльність», що визначає правове поле нашої праці.

— А що він вам дасть на практиці?

— Цей закон визначає правові засади організації і проведення антарктичної діяльності, що здійснюється Україною з метою забезпечення її присутності в Антарктиці, підвищення її ролі в цьому регіоні, відстоювання стратегічних інтересів нашої держави згідно з Договором про Антарктику. Він поширюється на будь-яку діяльність, що здійснюється на території країни, пов’язану з матеріально-технічним, фінансовим, методичним, організаційним забезпеченням наукових досліджень в Антарктиці та використанням Україною їх результатів.

Як відомо, видобування корисних копалин в Антарктиді заборонено міжнародною спільнотою на 50 років. Цілком очевидно, що цей мораторій буде продовжено. Але країни, які беруть активну участь в наукових дослідженнях шостого континенту, отримують право на квоти вилову криля. На жаль, Україна, яка не має відповідного риболовецького флоту, не використовує можливості для поповнення столу наших громадян цим цінним морепродуктом. А ще закон дозволить об’єднати зусилля багатьох зацікавлених відомств у використанні біоресурсів Світового океану. Закон також захистить соціальні права вчених і полярників, які працюють в екстремальних умовах.

Прийняття закону і права, які ми отримаємо, — свідчення того, що антарктичні зусилля України не залишаються поза увагою Президента, Кабінету Міністрів, народних депутатів України. До речі, два роки тому за успіхи в організації проведення наукових досліджень та антарктичних експедицій Указом Президента колишньому УАЦ було присвоєно статус Національного наукового. Відтоді він має назву Національний антарктичний науковий центр і залишається у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки. Наш безпосередній куратор — перший заступник міністра Андрій Миколайович Гуржій — сам побував в Антарктиці, щоб на місці ознайомитись з роботою станції Академік Вернадський, умовами перебування на ній полярників, і тому належно відстоює наші інтереси.

— А чи достатньо ви пропагуєте діяльність свого центру?

— Матеріали про НАНЦ постійно з’являються в ЗМІ. Лише після відправки 11-ї УАЕ на сторінках центральних, регіональних і столичних видань було більш як 75 публікацій. З початку 2007 року полярники понад 5 годин провели в живому ефірі Національного радіо, розповідаючи про станцію, Полярний рік, підготовку до чергової експедиції та АТСМ-ХХХІ. І «Голос України» друкував матеріали про відправку не однієї полярної експедиції, їх повернення, результати роботи тощо.

Ще одна приємна і цікава новина цього року. Наприкінці січня українську антарктичну станцію Академік Вернадський відвідала її Королевська Високість, принцеса Великої Британії Анна. Вона спілкувалася з нашими полярниками, цікавилася їхньою роботою. Була свідком завершення монтажу нового паливного 2000-кубового бака, який ми мали встановити відповідно до умов передачі англійської бази «Фарадей» Україні в 1996 році. Ваша газета писала про виготовлення і доставку бака.

— Було. А ви задовольнилися отриманим від Великої Британії спадком? У вас немає нині потреби в розширенні науково-технічної бази станції і досліджень загалом?

— Ми задоволені нашою станцією і поступово намагаємось її модернізувати, встановлюємо нове обладнання. Але оскільки вона розташована на острові, продовження комплексних досліджень пов’язуємо зі створенням сучасної сезонної бази з відповідною інфраструктурою безпосередньо на континенті. На жаль, нам вкрай бракує коштів. Співвідношення витрат на логістичні операції, життєзабезпечення станції та наукові дослідження не на користь останніх, а бажано, щоб було навпаки...

Ще однією суттєвою проблемою для нас є відсутність власного сучасного науково-дослідного судна для доставки експедицій і проведення досліджень на морських полігонах. Ми змушені для цієї мети фрахтувати зарубіжні туристичні і навіть військові кораблі, що коштує недешево і обмежує наші дослідницькі можливості.

Однак, незважаючи на ці та інші проблеми, ми робимо все необхідне для успішного виконання Державної програми досліджень України в Антарктиці 2004—2010 років. Постійно розширюємо коло наукових напрямів, визначаємо пріоритети, вдосконалюємо інформаційну базу. Сподіваємося, що новий уряд підтримає наші прагнення.

— Які ще важливі заходи планується провести у нас наступного року?

— У червні 2008-го у Києві відбудеться дуже цікава і значна міжнародна подія. Українська столиця стане місцем проведення XXXІ Консультативної наради країн-учасниць Антарктичного договору (АТСМ).

— Будь ласка, детальніше про неї.

— Результатом виконання наших міжнародних зобов’язань, успішного проведення антарктичних досліджень та експедицій стало те, що 27 травня 2004 року на XXVІІ Консультативній нараді країн-учасниць Антарктичного договору в Кейптауні (Південно-Африканська Республіка) Україні, яка раніше була асоційованим членом цієї організації, надано найвищий статус — Консультативної сторони Договору про Антарктику. Це — визнання зусиль нашої держави і українських учених у справі вивчення цього полярного регіону.

Відповідно до Статуту АТСМ, його щорічні засідання проводяться на території країн — членів цієї антарктичної установи в абетковій послідовності. Торік така подія відбулася в Едінбурзі (Шотландія), цього року в травні відбудеться в Нью-Делі (Індія), у червні наступного — в Києві. До нас завітають представники 47 країн, які вирішують найважливіші проблеми дослідження і збереження Антарктиди. І голос України відіграватиме помітну роль, а може виявитися й вирішальним у визначенні подальшої долі унікального континенту. Це висока честь і водночас велика відповідальність для нашої молодої держави. Ми маємо гідно представити країну, свій науково-технічний і культурний потенціал.

— Ви почали вже підготовку до цього зібрання?

— Ми підготували й подали до Кабінету Міністрів пропозиції Міносвіти і науки України щодо створення координаційного комітету з проведення АТСМ-ХХХІ в українській столиці, який, сподіваємося, очолить віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань. Гадаю, ми успішно впораємося з цією престижною для країни місією.

— І водночас не послабите уваги до заходів Полярного року, ширше пропагуватимете його, щоб громадянам було зрозуміліше, для чого ми освоюємо Антарктику. Між іншим, Україні, напевно, не слід забувати й про Арктику, яка являє не менший інтерес для науки про Землю і людство. Адже все в цьому світі пов’язане між собою...

— Так, саме для цього і проводяться Полярні роки, які концентрують увагу світової науки, держав і урядів на винятковій важливості пізнання таємниць Арктики та Антарктики, вплив яких поширюється на всю планету.

— Дякую за інтерв’ю, бажаю вам успішно провести заходи ІІІ Міжнародного полярного року та антарктичну нараду в наступному році.

— Я, у свою чергу, вдячний парламентській газеті за постійне висвітлення життя нашої станції, експедиційної діяльності, за опублікування різних точок зору. А вдумливий читач сам зробить свої висновки.