Уперше за час своєї роботи Хмельницька державна податкова адміністрація минулого року переступила мільярдний поріг, збираючи до державної скарбниці податки. Водночас до загальнодержавного фонду додатково було зібрано 165 мільйонів гривень. Для переважно аграрної області такі цифри — справжнє досягнення. Але кого ще, окрім податкової служби, втішають такі показники? Чи вважає пересічний платник податків це і своєю перемогою? І де знайти ту золоту середину в платежах, яка зробить справжніми друзями і партнерами податківця і платника? Про це ми ведемо розмову з головою ДПА в області Іваном РОМАНОВИМ.

— Іване Леонідовичу, чомусь мені здається, коли пересічний мешканець краю чує про здобутки податківців, обов’язково подумає, що це саме з його кишені взяті гроші. На жаль, подумає не з гордістю, а з певною досадою. Чи не так?

— Розставатись із заробленим завжди шкода. Це нормальна психологія людини. Але так само нормальним є усвідомлення того, що без повної і щедрої державної скарбниці ми не житимемо добре. Думаю, для багатьох суть питання полягає не в тому, платити чи ні, а в тому, наскільки розумними є ці платежі. Податківці не встановлюють їх самостійно, а лише виконують державні закони.

— Тому й переконують усіх, що саме такі ставки, котрі діють тепер, найдоцільніші?

— Не завжди. Напевно, ніхто інший, як ми, не бачить зсередини всі недоліки теперішньої системи оподаткування. Ми навіть розробили свою концепцію її реформування. Але це досить складний і масштабний процес, який не так швидко буде запроваджений у життя. Тому поки що доводиться жити і платити за тими мірками, що маємо.

Та навіть за ними податківцям виконувати планові завдання доволі не-просто. Адже всім зрозуміло, що левова частка надходжень залежить від успішної роботи економіки та бізнесу. Як тільки трапляються збої, ми одразу відчуваємо спад надходжень. Пригадую минулорічні вересень та жовтень. Тоді ми відставали від графіка Мінфіну майже на 15 мільйонів гривень. Сума чимала, тому нам довелося дуже активно попрацювати із промисловцями, бізнесменами.

— Попрацювати — тобто усякими правдами і неправдами вирвати гроші?

— Думаю, не варто податківців уявляти такими страшними кровожерами. Ми давно відійшли від підходу, що основним нашим методом роботи є покарання. Навіть тоді, коли знаходимо серйозні порушення, не намагаємось одразу відкрити кримінальну справу, посадити керівника за грати. Пропонуємо інше: заплати належне, поверни те, що хотів вкрасти у держави, і тоді вдасться уникнути покарання. І навпаки, там, де бачимо чесну і прозору роботу, ми усіляко намагаємось її підтримати. Наведу уже класичний приклад із поверненням ПДВ. Торік у нас в області цього податку було відшкодовано в 1,6 разу більше, ніж позаминулого, реально — 34 мільйони гривень.

— Але саме тему повернення ПДВ багато хто пов’язує із темними оборудками на користь приватного бізнесу, а не держави.

— Ми враховували все, і тому намагались найбільші суми відшкодовувати підприємствам — експортерам, виробникам та імпортерам, відсіявши при цьому чимало фірм-одноденок, котрі справді наживались на такій операції. Скажімо, ВАТ «Укрелектроапарат» отримало відшкодувань понад 18 мільйонів гривень, ТОВ «Хекро ПЕТ ЛТД» — близько 10 мільйонів, ТОВ ПзІІ «Едпол» — понад 9 мільйонів. Але назву й інший приклад. Одному із названих товариств одночасно було зменшено безпідставно заявлену суму повернення ПДВ майже на 19 мільйонів гривень. І таких безпідставних заяв ми виявили майже на 40 мільйонів гривень. Гадаю, саме така робота податкової служби і є оптимальною. Але у нас, на жаль, ще існує така практика, коли небагатий платить сповна, а той, хто має мільйонні обороти, намагається тримати їх в тіні.

— Інколи створюється враження, що податківці крізь пальці дивляться на такі оборудки. І в нашій області можна назвати низку успішних фірм, які, виявляється, на папері працюють без прибутків, отож і не сплачують прибуткового податку.

— Можу сказати впевнено, наша служба ніколи не піде на свідоме незаконне зменшення податків для того чи іншого суб’єкта. Але проблема сплати податку на прибуток справді є. Хоча торішній план ми виконали на 106 відсотків. І це за того, що більш як на 18 мільйонів зменшились надходження від одного із найбільших платників ВП «ХАЕС». Допомогло нам те, що провели акцію «Платники і податківці — шлях до партнерства», під час якої організували зустрічі з керівниками більш як двох сотень підприємств, де роз’яснювали, переконували, просили бути чесними і дисциплінованими платниками.

Під особливою увагою залишаються так звані підприємства-мінімізатори, котрі всіляко намагаються приховати свої справжні прибутки. І це теж дає свої результати. Так, податкова міліція порушила три кримінальні справи стосовно трьох підприємств, які мали валові доходи від 1,5 до 3,8 мільярда гривень, а при цьому все оформляли так, що несли практично нульове податкове навантаження. Тож після перевірок одному із них було донараховано майже 95 мільйонів гривень. В іншого виявили заниження сплати ПДВ на 196 мільйонів гривень. Гадаю, коли ми знаходимо для скарбниці такі приховані суми — це непоганий результат роботи.

Лише торік кількість підприємств, які декларували збитки, зменшилась із 73 до 55, і сума збитків зменшилась на 17 мільйонів гривень. А майже три десятки підприємств, які вийшли з розряду збиткових, уже сплатили 2,2 мільйона гривень податку на прибуток.

Хоча, буду відвертим, прихованих платежів залишається ще чимало. Зокрема, таким є і податок з доходів громадян. Сумнозвісна «зарплата в конвертах» і дотепер залишається дуже поширеною. І надто часто боротьба із нею нагадує боротьбу із тінню. Уявіть, що після перевірки частини суб’єктів підприємницької діяльності з’ясувалося, що майже 80 відсотків із них працює з тими чи іншими порушеннями законодавства. Встановити, кому і в яких розмірах виплачена зарплата, практично неможливо.

Інколи здається, що побороти це явище просто неможливо. Щороку ми легалізуємо близько трьох з половиною тисяч найманих працівників, але на їх місце приходять тисячі інших. Хворобою нашого обласного центру став підпільний швейний бізнес. Сотні міні-цехів випускають продукцію, не афішуючи свого існування. Серед податківців є навіть такий жарт: щоб побороти «підпільників», потрібно біля кожного поставити трьох податківців. Двоє слідкуватимуть, яка зарплата виплачується, а третій контролюватиме своїх колег, щоб не пропустили цей момент.

Повторю, робота з легалізації найманих працівників надзвичайно важка, але якщо її не виконувати, то це явище поглине всю економіку. І те, що нам вдається хоча б стримувати його поширення, це теж перемога. Хоч як прикро, але приховування доходів від сплати податків — це лише зовнішній прояв більш глибоких криміногенних процесів перерозподілу національного доходу на користь тіньової економіки. Торік завдяки роботі податкової міліції ми спрямували до бюджету держави майже 17 мільйонів гривень, які перебували в тіньовому обігу. За цією цифрою — півтори сотні злочинів, серед яких майже половина — тяжкі та особливо тяжкі. Назву буквально кілька прикладів. Трьом особам у напівзанедбаному приміщенні, де був лише стіл та стілець, вдалося створити такий конвертаційний центр, який обертав мільйони. Для цього створили низку підприємств, через які здійснювали безтоварні операції з різними суб’єктами підприємницької діяльності шести областей. Потім гроші переводили в готівку і знімали з банкоматів. «Псевдопокупці» не тільки переводили кошти в готівку, а ще й отримували право на податковий кредит з ПДВ і не платили податки. У такий спосіб було проконвертовано понад вісім мільйонів гривень, збитки держави становили майже півтора мільйона.

Ведучи мову про ухиляння від сплати податку, я розумію, що суспільство чекає від податкової викриття не дрібного підприємця, який не сплатив сотню—другу, а тих, хто дуже спритно розкрадає мільярдні кошти. І у нас є такі викриття. Не так давно було на-правлено до суду дві справи, фігуранти яких не сплатили більш як мільйон гривень податків кожен.

— Доки існують такі тіньовики, у податківців буде додаткове джерело надходжень...

— Нікого не потрібно переконувати в тому, що гроші для бюджету дуже потрібні. Ми всі хочемо рік від року жити краще, витрачати більше. Нинішнього року, приміром, тільки хмельницьким податківцям протягом першого кварталу необхідно збільшити торішні показники на 23 відсотки і зібрати до загального фонду держбюджету 124,6 мільйона гривень. Якщо врахувати, що сільгосппідприємства практично не платять до держбюджету через різні пільги, то, зрозуміло, тягар ляже на інші галузі. Можу наперед сказати: нехай начуваються різного роду мінімізатори доходів, їм не буде спокою від податківців доти, доки не сплачуватимуть все належне вчасно і сповна. Скажу, що й сфера торгівлі — це теж серйозне джерело податків. Адже під час оперативного контролю і перевірки таких суб’єктів господарювання в 90 відсотках випадків були виявлені порушення. Зрозуміло, якщо буде менше порушень — буде більше податкових надходжень.

Взагалі список схем ухиляння від оподаткування поки що залишається доволі довгий: це і підпільні підприємства, і контрабандна продукція, і нелегальні робітники, і занижена заробітна плата... Це лише на перший погляд може здаватися, що їх існування практично не впливає на життя і достаток кожного із нас. Навпаки, злодійські прибутки не виникають просто з повітря. Щоб опинитись в одній кишені, вони повинні бути забрані з іншої. А щоб не було цього переливання коштів, і працюють податківці. Гадаю, зібраний нами перший мільярд — це лише початок. Ми й далі крокуватимемо такими «мільярдними» кроками». Для цього у хмельницьких податківців є добрий потенціал.

Хмельницький.