Олександр Лук
’ЯнЧенко за фахом будівельник. На комбінаті «Донецькжилбуд» його пам’ятають і майстром, і головним інженером. Та й чималого вартий той факт, що більше десяти років він пропрацював у органах виконавчої влади.—
Олександре Олексійовичу, місцева влада торік уперше формувалася за партійними ознаками. Чи відбулися якісні зміни в управлінні таких міст, як ваше?—
На мою думку, пропорційна система для місцевих рад була передчасною. У багатьох містах-мільйонниках протистояння політичних сил у місцевих органах самоврядування призвело вочевидь до перевитрати енергії і часу. Та й політична культура до такої системи в нас ще не дозріла. Донецьку в цьому плані пощастило більше — виборці становлять цілком консолідовану силу з передбачуваними політичними уподобаннями. Це дало змогу, не розкачуючись, зосередитися на життєво важливих завданнях з забезпечення життєдіяльності міста.—
Чи означає це, що закріплення депутатів за територіями, безпосередні контакти з виборцями — не головне?—
Ні, певна річ. Хоча депутати обрані від різних політичних сил, кожен з них за домовленістю закріплений за конкретним районом. Це дає змогу контролювати роботу депутата і відповідає бажанням людей знати своїх обранців у разі, якщо треба вирішити одне чи інше питання життєдіяльності мікрорайонів. А за підсумками року депутати будуть звітувати в закріплених округах.—
Управляти Донецьком, очевидно, можна тільки системно...—
Треба управляти так, щоб розвиватися. От лише деякі цифри. Питома вага донецького експорту в обласному — 21 відсоток, прибутку підприємств — 49, товарообігу більш як 52 відсотки. Обсяг промвиробництва за останній рік зріс. Середня зарплата по місту становить 1169 гривень — на 240 гривень більше, ніж у 2005-му. Середня пенсія зросла до 612 гривень. Це нормальна динаміка. Крім того, Донецьк створив майже 26 тисяч робочих місць — на 5 тисяч більше, ніж планували...—
Де створення робочих місць, там і розвиток соціальної сфери...—
Так. 5800 осіб безкоштовно відпочило в пансіонатах, 5 мільйонів гривень виділили на обладнання для медичних установ. На соціальну допомогу городянам витратили 13,5 мільйона гривень. Маленький, але яскравий штрих: уперше за останні роки відкрили новий дитячий садок. Він став кращим у місті за оснащенням — до такого само рівня будемо підтягувати інші.—
У Донецьку працює приватизаційний фонд...—
Такий фонд — реальна необхідність. У перспективі, я впевнений, таке управління буде створено в кожному місті. Судіть самі: раніше міський бюджет одержував від приватизації не більше 6 мільйонів гривень, а торік — уже 18. Чиновникам було однаково, що і за якою ціною відчужувалося. Тепер усе змінилося. Ось приклад. Інтенсивно розвиваємо газифікацію, за державні кошти, за рахунок територіальної громади і громадян будуються газові мережі. Вони безкоштовно передавалися комерційним структурам, а ті надавали платні послуги, не дбаючи про розвиток цих мереж. А тепер управління комунальними ресурсами від імені городян розпоряджається ними як власник: за договором оренди передає їх газопостачальним організаціям, а виручені гроші вкладає в нові мережі.—
У мегаполісах гостре питання — забудова центральних районів. А у вас?—
Ми намагаємося не забудовувати вільні території, а поліпшувати старе житло. Розробляємо кілька проектів у старих кварталах. Важливо переселити людей так, щоб не образити, а отже, треба задовольнити всі запити під час переїзду. І треба унеможливлювати появу надалі житлових пірамід на кшталт тих, що були в Донецьку і Києві. Розвиваємо торгові мережі в «спальних» районах. Наш «Амстор» не поступається столичним супермаркетам, а за деякими параметрами перевершує їх.—
Зникає електротранспорт. Перевезення віддається на відкуп маршруткам. Для Донецька це характерно?—
Приватизаційний бум зачепив і цю сферу. Автопарки, було, з легкої руки місцевих керівників передавалися комерційним структурам, хотілося перекласти транспортні проблеми на приватні плечі. Однак наші закони ще дозволяють приватнику халатно ставитися до експлуатації транспортних засобів, нехтувати екологією. А люди хочуть знати, як дістатися центру, скажімо, від Петрівки, де тільки випадковий транспорт? Зараз цей маршрут обслуговує 25 автобусів великої місткості з інтервалом руху 4 хвилини. А взагалі виходять на лінії 160 трамваїв, 200 тролейбусів і 100 автобусів. Почали проектувати друге півкільце об’їзної дороги навколо міста, розширюємо мостовий перехід на Макіївку, думаємо обновити бульвар Шевченка, що дасть можливість збільшити пропускну спроможність основних магістралей....Метро
— ще один біль. З тієї причини, що фінансування обсягом 15,5 мільйона гривень зі спеціального фонду здійснено на 3 мільйони менше. Щоправда, місто вишукало із загального фонду 6 мільйонів, але це — крихти. Цього року фінансування держбюджетом планується збільшити до 75 мільйонів гривень. Саме на стільки, скільки в нас додатково вилучили в держбюджет торік. Будівництву метрополітену потрібно стійке фінансування, а вже побудувати — наш клопіт. Поки ж грошей вистачало тільки на утримання вже побудованих об’єктів.—
Бюджетні взаємини з центральною владою в Донецька історично не складалися. А зараз?—
За великим рахунком у мене багато претензій до бюджетного процесу. Дотепер він формується не знизу нагору, а навпаки. От нас, наприклад, зобов’язали «танцювати» від середньої зарплати в 1560 гривень. Однак я вже сьогодні можу сказати, що цю цифру ми не потягнемо. Отже, недоодержимо податків від зарплати, на фінансування наших витрат треба буде шукати гроші. Мінфін з 2000 року не переглядав місцеві податки і збори, вони строго лімітовані, територіальна громада не може сама визначати їхній перелік. Але це ще квіточки. А от те, що не врахували збільшення з 1 січня ціни на газ для бюджетних організацій, ставить міське господарство в скрутне становище. Ви тільки вдумайтеся, ми розрахували бюджет міста, виходячи з ціни на газ у 686 гривень, а постановою Мінфіну № 1697, яка вийшла після завершення бюджетного процесу, одержали — 991 гривню. Різниця становить 305 гривень на кожній тисячі кубометрів газу. У рік набігає 32 мільйони гривень. Де їх узяти? Є два шляхи. Перший: закрити цей прорив і вирішити ще сотню-другу не менш важливих для міста проблем. Другий: подати у відставку. Але ви розумієте, що я дорожу довірою виборців і буду її виправдувати, хоч би яких зусиль це мені коштувало.
