Виставка під такою назвою, присвячена голодомору 1932
—1933 років, нещодавно відкрилася в харківській галереї «АВЕК». Вона презентує розсекречені Службою безпеки України архівні документи радянських органів державної безпеки, що висвітлюють одну з найтрагічніших сторінок в історії українського народу.На жаль, засекреченість матеріалів і політика замовчування призвели до того, що аж донедавна більшість громадян України не мали чіткого уявлення ні про справжні причини і винуватців трагедії, ні про істинні її масштаби. Мета виставки
«Розсекречена пам’ять» — ознайомити суспільство з документальними свідченнями про голодомор, дати можливість усім бажаючим сформувати власну думку про те, що відбулося, на основі першоджерел. Організатори — управління СБУ в Харківській області, Міністерство культури і туризму України, управління культури і туризму Харківської ОДА, Український інститут національної пам’яті та Фонд Олександра Фельдмана.Загалом в експозиції представлено близько 130 розсекречених архівних документів: накази, директиви та оперативно-статистичні звіти Державного політичного управління УРСР про репресії проти селянства, кримінальні справи жертв каральної політики сталінського режиму та інші матеріали. Крім ілюстрованих стендів з архівними матеріалами, відвідувачам виставки також демонструють фрагменти документальних фільмів про голодомор. Офіційно-казенна статистична звітність дає наочне уявлення про безжалісність і цинізм радянської репресивної машини, що з холодним педантизмом вела підрахунок своїх жертв. Тяжке враження посилюють фотографії і свідчення очевидців: листи селян і червоноармійців в офіційні установи
— воістину «голос волаючого в пустелі», котрий шукав відгуку і не знайшов його. Голодомор 30-х років — це трагедія в особах, де кожен окремий епізод створював загальну картину злочину, підсилюючи її похмурими деталями.«
Дві правди» — написано на більшості стендів. Правда офіційна, де описується сите і щасливе життя в колгоспах, та її реальний зворотний бік — вигнані з власних будинків селянські родини, діти, котрі попухли з голоду, нікому не потрібні й умираючі на вулицях старі люди — кардинально відрізняються одна від одної. Це як два паралельні життя, одне з яких —справжнє — стало відомим тільки тепер.Начальник управління СБУ в Харківській області Андрій Мухатаєв, кажучи про критерії добору експонатів для виставки, зазначив, що головним завданням було
«передати дух і правду того часу». «Я сприймаю історію як громадянин України, котрий перегортає ці сторінки. Я сам багато чув про це від близьких людей. І тепер, коли є можливість на власні очі переконатися, тримати в руках ці матеріали, інакше сприймається та мізерна інформація, якою ми оперували раніше», — каже А. Мухатаєв.«
Люди зобов’язані знати власну історію, особливо ті трагічні сторінки, що мають стати уроком на майбутнє, — переконаний співорганізатор виставки, народний депутат України Олександр Фельдман. — Ці документи нікого не залишають байдужим. На жаль, Верховна Рада лише в листопаді минулого року прийняла закон про голодомор, визнавши його актом геноциду сталінського режиму проти українського народу. Сподіваюся, це покладе край політичним спекуляціям навколо трагедії».Також парламентарій планує організувати розміщення матеріалів виставки
«Розсекречена пам’ять» за кордоном. Навесні це буде Кнесет Ізраїлю, де вже давно готові прийняти таку експозицію. Далі — США, Канада, Австралія, Аргентина, країни СНД. За словами народного депутата, закордонний вояж виставки сприятиме визнанню голодомору 1932—1933 рр. геноцидом українського народу парламентами тих країн, які ще не прийняли такого рішення. «Ми зробимо все можливе, щоб про цю трагічну сторінку національної історії світ довідався якнайбільше», — підкреслив Олександр Фельдман.
