Селяни, які оформили свої земельні паї для ведення особистого селянського господарства, не зможуть претендувати на статус безробітних, тому не отримуватимуть і допомоги з безробіття. Це пропонує законопроект про внесення змін до Закону України «Про зайнятість населення», підтриманий народними депутатами в першому читанні. Судячи з того, що «за» проголосували 347 парламентаріїв, велика вірогідність, що документ буде прийнято остаточно.

У Міністерстві праці та соціальної політики майбутні новації розглядають як позитив, стверджують, що вони відповідають положенням законодавства Європейського союзу.

Звісно, можна якось зрозуміти застарілість вітчизняної законодавчої бази, як і намагання якнайшвидше підтягнути її до міжнародних стандартів. Але чомусь ми майже завжди, у прагненні зробити крок назустріч об’єднаній Європі, не помічаємо, що переступаємо через інтереси селян — наших співвітчизників. Хто вони, ті «щасливі власники», яких збираються оголосити працевлаштованими? Статистика зареєструвала 4,9 мільйона домогосподарств, членам яких надані земельні ділянки з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства». Але лише у кожному двадцять сьомому з таких мають у власності комбайн, плуг або трактор. І якщо перекласти все звичайною простою мовою, це закон про те, як штучно зменшити кількість безробітних на папері, тобто зарахувати до працюючих тих людей, які не мають достатніх засобів до існування.

Владі це на руку: можна поліпшити показники безробіття, радикально нічого на селі не змінивши. Вчителям, іншим представникам соціальної сфери на селі давали землю «для ведення особистого селянського господарства». Невже якщо вони за якихось причин втратять основну роботу, то не мають права претендувати на допомогу з безробіття? І невже цього прагне запропонований законопроект?

Звісно, селянин селянину різниця і причісувати всіх під один гребінець — верх цинізму. Якщо, приміром, селянське господарство має в обробітку десятки гектарів землі (свої паї плюс орендовані у односельчан), трактор, комбайн і при цьому члени такого особистого селянського господарства значаться на обліку як безробітні і отримують відповідну допомогу — це несправедливо. Але коли сім’я рве жили на одному-двох гектарах, аби тільки вижити, позбавляти її членів права отримувати допомогу як безробітним — негуманно. Варіанти можна знайти. Приміром, зафіксувати максимально допустимий розмір земельної ділянки, обробляючи який, ще можна розраховувати на допомогу з безробіття. Принаймні хоча б якась диференціація. Бо якщо наділ доходу не приносить, а людина все одно вважатиметься працевлаштованою — несправедливо. З одного боку, виходить, на зустріч об’єднаній Європі, а з другого — селянину хоч помирай...