Мішок цукру на ринках Тернопільщини нині можна купити за 110 гривень. Це 2 гривні 20 копійок за кілограм, що менше за його собівартість і встановлену урядом реалізаційну ціну. І цукровари, і селяни шоковані ситуацією, що склалася на ринку: розраховували на прибутки, а «світять» збитки. За словами першого заступника голови облдержадміністрації Петра Вовчука, владні структури завалені скаргами сільгоспвиробників на те, що заводи з ними досі не розрахувалися. На початок лютого вони заборгували понад 60 мільйонів гривень. З них 17 мільйонів — «живими» грошима, решта — цукром. Найбільше винні великим господарствам. Керівники підприємств запевняють, що за давальницькими схемами розрахуються до кінця лютого, з грошима сутужніше. А посівна не за горами.

Торік на Тернопільщині виростили понад 2 мільйони тонн солодких коренів, виробили 230 тонн цукру, що на чверть більше, ніж у 2005-му. Такого вдалого сезону не було за всі роки незалежності. Хоч у радянські часи вирощували і до 4 мільйонів тонн буряків, але потім довелося починати мало не з нуля: по-новому налагоджувати партнерські стосунки між селянами і переробниками, освоювати облогові землі, щоб розширити посіви (торік буряки сіяли на 76,2 тисячі гектарів), формувати інтегрованого товаровиробника, переоснащувати цукроварні... Праці вкладено чимало, а тепер знову галузь може відкотитися назад.

Уже тепер зрозуміло, що у процес вирощування і переробки цукрових буряків доведеться вносити корективи. За словами начальника головного управління аграрного розвитку облдержадміністрації Андрія Хоми, керівники сільгосппідприємств переглядають свої плани стосовно солодких коренів. Якщо потужні господарства були налаштовані розширювати площі під цією культурою, то тепер відмовляються від своїх намірів, хоч підготували масиви з осені і вклали чималі кошти. Середні також сіятимуть буряків менше, а малі взагалі вдвічі скоротять посіви. Орієнтовно валовий збір цього року буде на 200 тисяч тонн меншим, ніж торік.

Доволі песимістично налаштовані й переробники. Скажімо, виконувач обов’язків генерального директора Української продовольчої компанії (їй на Тернопільщині належать шість заводів з восьми) Костянтин Колишкін припускає, що не всі цукроварні відкриють наступний сезон. Окрім того, навряд чи вони зможуть вкладати стільки коштів у вирощування цукристих, як раніше. Принаймні собі у збиток цукровари не працюватимуть, заявив він.

Є над чим замислитись і керівникам області. Якщо торік завдяки успішному сезону вдалося поліпшити економічні показники, то тепер треба шукати, чим заповнити прогалину, що може утворитися.

Виявляється, голова може боліти не лише від дефіциту, а й від надлишку. Хоч фахівці кажуть, що у межах України він не такий вже великий — 500—600 тисяч тонн. Щоправда, якщо додасться до цього квота на тростинний цукор, а це 260 тисяч тонн (зобов’язання нашої держави у разі вступу до СОТ), то є над чим сушити голову. Я запитала керівників найкращих в області цукрових заводів, який вихід із ситуації, що склалася, бачать вони. І ось що почула.

Стефан Атаманчук, голова правління ВАТ «Чортківський цукровий завод»: «Уряд повинен прийняти квоти на вирощування буряків і виробництво цукру. Наразі квоту «А» (на цукор) встановлено, однак вона не діє. За цією квотою ми маємо 45 тисяч тонн цукру, але його ніхто не забирає. Ще 5 тисяч тонн вже другий рік зберігає на підприємстві Аграрний фонд. Не можна все пускати на самоплив, треба планувати. У схожій ситуації були у 2000-му поляки і вони зуміли вийти з неї саме завдяки плануванню».

Богдан Вороблевський, директор ТОВ «Збаражцукор»: «Якщо уряд встановив відпускну ціну на рівні 2 гривні 85 копійок за кілограм цукру, то на якій підставі його продають дешевше і чому на це не реагують контролюючі органи? А взагалі усім відомо, що перевиробництво цукру — не лише у нас, а й у світі загалом. Треба регулювати цей процес».

Отож без втручання згори навряд чи вдасться «розрулити» ситуацію в цукровій галузі.