Хоча там і не мають свого, національного

Україна і Франція мають багато спільного. Вони дуже схожі за народонаселенням, національними традиціями, місцем сільського господарства в економіці, рівнем поваги до сільського господарства. Всі ці чинники роблять наші країни дуже привабливими для взаємовигідної співпраці на аграрній ниві. Про це йшлося на міжнародній виставці «ІнтерАГРО 2007», де започаткували «Дні Франції в Україні».

Під час великого семінару керівники компаній-лідерів сільського господарства України та Франції окреслювали перспективні напрями співпраці між обома країнами. Фахівці ділилися досвідом у галузі генетики, виробництва техніки, переробки цукрового буряку, зернових і технічних культур, зокрема рапсу, соняшнику, сорго.

Жан-Жак Ерве академік Французької та Російської академій аграрних наук. До призначення в Україну Ерве працював у Росії радником Франції з аграрних питань при посольстві Франції. Там навіть підготував книжку «Сільське господарство Росії». З минулого року Ерве працює радником з аграрних питань при уряді України.

Нашому Міністерству агрополітики Жан-Жак радить насамперед навести лад у царині статистики. Адже саме вона база, на яку треба спиратися під час ведення сільськогосподарського виробництва: «Це математика, каже Ерве, це складно, але лише після цього можна правильно планувати, як організувати фінансову підтримку агровиробникам, кому її надавати, в які сфери вкладати гроші. Це важливо, щоб регулювати ринок. Кілька років тому і у нас теж гостро постало питання статистики. Врешті-решт, ми вирішили: треба створити спеціальну статслужбу всередині Мінсільгоспу Франції, яка була б покликана впорядкувати статистику в сільському господарстві».

Під час прес-конференції за підсумками семінару виникло цікаве питання: Франція велика аграрна країна, за експортом зернових серед лідерів. Але там не продукують власних зернозбиральних комбайнів. Дивно, але французьке агровиробництво від цього аж ніяк не потерпає. Натомість в Україні комбайн все «винаходять». Скільки бюджетних грошей вже «спалено», аби вони зявилися: свої, вітчизняні. І скільки було урядових програм зі створення того комбайна. А одна відома українська газета захисту інтересів селян збирала серед своїх читачів навіть кошти. Громадяни відгукнулися, надсилали хто скільки може. Акція так і називалася: «З миру по нитці вітчизняний комбайн». У результаті бюджетні мільйони витрачено переважно на підтримку приватних комбайнових інтересів. А чи народився в нашій державі зернозбиральний комбайн? запитання риторичне. Національний, може, й народився, а конкурентоспроможний навряд чи.

Жан-Жака Ерве закид, чому, мовляв, уряд Франції не приділяє жодної уваги створенню французького національного зернозбирального комбайна, схоже, спантеличив. Співрозмовник навіть осікся, зробивши хвилинну паузу. Але потім пояснив, що Франція дотримується позиції підтримувати підприємства, але тільки «коли це розумно, коли ринок для виробленої продукції збільшується». Адже ринок для комбайнів не національний, а світовий. На ньому вистачить місця хіба що для пятишести потужних підприємств, які спроможні вкладати гроші в дослідження, нові заводські лінії, створення розгалуженої мережі реалізації. «Це нонсенс, якби ми вирішили підтримувати виробництво французьких комбайнів чи тракторів. Адже компанії інших країн більш ефективно працювали в даному напрямі і отримали право бути лідерами на цьому ринку, каже Жан-Жак Ерве без жодного смутку за втраченими його державою можливостями забезпечити французькі поля французькими кораблями ланів. Є інші підприємства, що працюють у Франції, продукція яких посідає провідні позиції у світі. Скажімо, «Грегуар Бессон» — невелике підприємство у французькому місті майже лідер серед виробників плугів на світовому ринку... Нині фірма «Рено» вирішила продати свій відділ сільського господарства компанії «Клаас», і це дуже добре...»

І коли, щоб розвіяти всілякі сумніви, радника перепитали: «Тож уряд Франції не має планів створення комбайнобудівного заводу?» — Жан-Жак Ерве категорично відповів: «Ні», — напевне, дивуючись нашій «недоумкуватості». А далі терпляче пояснив: «Виробництво комбайнів це не обєкт аграрної політики Франції. Мета аграрної політики підтримувати виробництво якісних продуктів споживання. Це передусім. По-друге підтримувати людей, які працюють на землі. У такий спосіб вони отримують від продажу вирощеної ними продукції, її переробки достатню зарплату, тож у глибинці Франції життя прекрасне. По-третє захистити право французьких підприємств бути лідером на світових ринках, де вони можуть продавати, бо пропонують хорошу техніку, мають хорошу науку, володіють передовими технологіями, «ноу-хау», як ви кажете...»

Фото автора.