За умови серйозних інвестицій західний регіон може повністю забезпечити себе енергоносіями. Такого висновку дійшли учасники круглого столу «Інвестиційне середовище Львівщини на ринку виробництва енергоносіїв в умовах російської військової агресії», організованого облрадою.
Львівська область споживає майже два мільярди кубометрів природного газу щороку. Трохи більше половини йде на потреби населення, а решта — міським теплокомуненерго, підприємствам і бюджетним установам.
Видобуток газу торік становив 960 мільйонів кубометрів. 90 відсотків припадає на державне підприємство «Укргазвидобування», а 10 — на комерційні структури.
«У Львівської області є два шляхи для закриття енергетичної проблеми, — розповів голова постійної депутатської комісії облради з питань інвестиційної та регуляторної політики Тарас Федак. — Перший — збільшити видобування до 1,8 млрд. кубометрів. Другий — зменшити споживання, віддати перевагу альтернативним джерелам енергії».
Що стосується першого шляху, то цілком реально через три-чотири роки наростити об’єми на третину. Інвестори готові вкладати кошти в галузь. Інше питання, чи готові території йти назустріч підприємцям? Йдеться про екологію, земельні питання.
Досі українська влада не проявляла інтересу до вітчизняного газу. Простіше було закуповувати вуглеводні в Росії та перепродувати. Голова депутатської комісії з питань екології, природних ресурсів та рекреації Олексій Балицький вважає, що це питання актуальне й без російської агресії. Нині ситуація різко змінилася. Тільки на Львівщині запаси газу вимірюються мільярдами кубометрів. Надходить багато звернень від підприємств про надання дозволів та різного роду погоджень для розробки корисних копалин. Але районні ради не завжди йдуть назустріч і ставлять питання руба: що ми з того будемо мати? «Нафтогаз» хотів розробляти ділянку, але Золочівська, Самбірська та Дрогобицька ради не погодилися.
Як підмітив депутат облради Олександр Ганущин, податок на доходи фізичних осіб з працівників, які розробляють земні надра на Львівщині, сплачують в Полтавській області, бо там розташований основний офіс.
Що ж до другого шляху подолання енергетичної безвиході, то, за прогнозом науковців, альтернативні джерела енергії можуть становити половину енергетичного потенціалу регіону. Найбільша частка припадає на енергію вітру та енергію біомаси й біогазу.
Вкладені в джерела альтернативної енергії кошти повернуться за 6—10 років. Прикладом успішного проекту може стати сонячна електростанція в селі Ралівка Самбірського району.
Великий потенціал мають і гірські річки Карпатського регіону: Стрий, Дністер, Опір. У них природний перепад висот, що дає можливість зменшувати висоту греблі і об’єм водосховищ. На малих ГЕС можна виробляти щороку до 500 млн. кВт/годин електроенергії. Колись на Львівщині нараховувалось 15 ГЕС, а нині вдалося відновити лише одну — в Турківському районі.
Тарас Федак вважає, що нині в Україні одні з найкращих законів для розвитку альтернативної енергетики. Проблема була лише в тому, що за президентства Віктора Януковича уряд запропонував непрозорі схеми, перевагу віддавали «своїм». Зараз регіон отримав можливість самотужки вирішити енергетичну проблему.
Політичне рішення прийнято, кажуть зарубіжні інвестори, в Україну підуть гроші. Але, як вони підуть — це залежить від регіонів, наскільки тут готові до співпраці з представниками бізнесу.
