Висновків робочої групи Київради, котра мала встановити економічно обгрунтовані ціни на ЖКП, чекали всі, хто стежив за перипетіями тарифної війни депутатів усіх рівнів та опозиційних до міського голови сил. Галасу було на цілий світ: тарифи на ЖКП необгрунтовані, тож за ними не платити, а Черновецького — геть!

Упродовж останніх шести років тарифи справді були не лише «священною», а й дійною коровою для політиків. Тим часом і без закликів не платити за ЖКП значна кількість городян не робила цього. Потім заборгованість за давністю «злочину» чи на хвилі політичного популізму списували, а «несвідомі» переходили на утримання свідомих киян. ЖКГ міста дедалі більше хиріло, коридори, ліфти в будинках уже нагадують бомжатники, а не нормальне людське житло: смердючі під’їзди, немиті сходи, невпорядковані двори. Ми звинувачуємо в цьому ЖЕКи й не бажаємо сплачувати за ЖКП: які послуги, така й плата.

До цього закликають і найбільші наші «благодійники» —опозиційна частка депутатів Київради, детально пояснюючи, що за це нічого не буде. Вони мають рацію: й законодавство у цій сфері, й судочинство таке недолуге, що притягнути до відповідальності за борги насправді неможливо.

Утім, я навіть не про це, а про «перемогу» Київради над КМДА: тарифи зменшено — замість збільшення у 3,4 разу вони зросли в середньому вдвічі. За повідомленням співголови робочої групи з вивчення цього питання Олександра Клюса, «знайдено компроміс і підготовлено узгоджене рішення про підвищення тарифів». Оскільки, за його словами, «перерахувати коефіцієнт зниження тарифів після їх підвищення було важко, то група вирішила застосувати до чинних з грудня тарифів менші коефіцієнти». Отакої!

Наступного дня у ЗМІ залунали переможні реляції: «Усім разом можна й мера бити. Ми перемогли!» Оце так перемога: тарифи зменшені, але... підвищені вдвічі? Але чому жодна сторона — ані КМДА, ані опозиціонери не пояснили киянам, яких саме компромісів досягнуто, чому треба платити саме стільки?

Натомість нам знову розповідають, що багатші платитимуть більше, бідніші менше, а за бідняків розрахується місто — через субсидії. Але хто визначив, яка частка городян — багатії, бідняки й до якої верстви населення належать кияни з дуже середньою зарплатнею? І звідки КМДА братиме гроші на субсидії та доплати? З’ясовується, у міському бюджеті знайшли «резерви» й кинуть їх на латання дірок, що їх зробили й надалі робитимуть неплатники. У такому разі, чому в киян не запитали, чи бажають вони, щоб резерви використовувалися саме так, а не, приміром, для поліпшення медичного обслуговування чи на утримання безплатних підліткових клубів? І щодо резервів у бюджеті: сьогодні з них заплатять за боржників. А коли вони вичерпаються, то звідки візьмуться на це кошти?

А що там з субсидіями, до речі? Давайте спробуємо з цим розібратися. Нема питань: якщо дохід у людей насправді малий, то допомагати їм треба. Але чи завжди це так, і кого фактично «ощасливлює» КМДА? Приміром, щонайменше троє моїх знайомих — «середніх» підприємців, які мають невеликий бізнес, заміські будинки й по кілька квартир, теж оформили... субсидії. І навіть пишаються, мовляв, обдурили цю бандитську владу...

І насамкінець: не поспішайте звинувачувати автора у прихильності до київського міського голови, котрий методами, які він застосовує, зіштовхнув лобами багатих з бідними, розумних з дурнями, дав можливість політичним противникам використати це, спричинивши ще більший, ніж досі, хаос у міському господарстві. Неймовірно, але навіть розумні люди в Київраді повелися на дешевому популізмі. Я, приміром, про Віталія Кличка. Чому б йому не розказати виборцям, як би з ним вчинила влада Німеччини чи США, де мешкав з сім’єю, коли б він не сплатив за ЖКП? Не кажучи про заклики до інших громадян не робити цього...