Американський посол посприяв експорту зерна

Звичайно, за офіційною версією квоти на експорт зерна збільшив наш Кабмін. На своєму засіданні в середу уряд прийняв рішення дозволити трейдерам додатково вивезти за межі країни 600 тисяч тонн ячменю, 300 тисяч тонн кукурудзи і 228 тисяч тонн пшениці. У тому, що квоти в новому році буде якщо не знято, то істотно збільшено, мабуть, не сумнівався ніхто. Про це не раз казав і віце-прем’єр Клюєв, котрий курирує АПК, і міністр економіки Макуха. А до берегів України, не чекаючи збільшення квот, на всіх парах прямували з десяток великовантажних суден, готових прийняти на борт наш ячмінь. Хіба що аграрний міністр Мельник у дисонанс навіть наприкінці січня, у Полтаві, все запевняв: квоти — правильно, знімати їх ніхто не буде.

Квоти збільшили, але спізнилися з цим рівно на тиждень. На жаль, їх переглянули одразу після відвідання минулого тижня Надзвичайним і Повноважним Послом США в Україні Вільямом Тейлором морського торгового порту «Южний» в Одеській області. І після появи в газетах фотографій, а на телебаченні — сюжетів з Тейлором на тлі ячмінних гір, укритих зеленими острівцями пророслого насіння. Ось, мовляв, зерно український уряд із країни не випускає, а воно тут пропадає... Вийшло, ми терміново відкриваємо кордони, злякавшись «інспекцій» посла нехай навіть і великої держави. А Тейлор — молодець. Обіцяв трейдерам залагодити ситуацію з квотами — і залагодив. То хто після цього в домі господар?

А загалом «квотна метушня» наочно продемонструвала: у нас немає агрополітики. Тобто, формально міністр є. Але в порту, коли там перебував посол, його не було. Хоча в Посольстві США стверджують, що наше аграрне міністерство завчасно попереджали про день візиту Тейлора на «Южний». Не обов’язково їхати за послом «хвостом», можна було б його зустріти там, як дорогого гостя. А так — в потрібний час не знайшлося ні Мельника, ні кого-небудь із шести (!) його заступників, які і пояснили б послу те, що кожному школяреві відомо: процес фотосинтезу відбувається за наявності води, вуглекислого газу та світла. І зерно проростає не через наявність квот, а тому що не створено належних умов для зберігання колосових. Щоправда, щось схоже розповідав представникам мас-медіа заступник міністра Вербицький, котрий побував у «Южному» наступного дня після візиту посла. Але ці коментарі навздогін, із-за «рогу», не рахуються — позиція слабкого.

Такі провали будуть доти, доки рулитимуть нашою аграрною політикою чиновники, що мають свій бізнес. Адже в нашій країні як: чим рулюю (за наші, платників податків, гроші), те і маю. Якщо це агропром, то під контролем мають бути щонайменше два-три тваринницькі комплекси, на яких 20 — 30 тисяч голів худоби. За бізнесовими турботами вчасно порахувати врожай зернових, визначитися, скільки потрібно залишити для внутрішнього споживання, а скільки можна продати за кордон, природно, ніколи.