Своїй появі в обласній лікарні апарат літотриптер завдячує сесії Луганської обласної ради. Депутати пішли назустріч медикам, виділивши з регіонального бюджету 3 млн. грн. для придбання спеціального устаткування, яке застосовують для руйнування каменів у нирках. 18 грудня минулого року серед постачальників медичної техніки відбувся тендер. Його переможцем стала нічим не примітна дніпропетровська фірма. За новенький літотриптер вона запропонувала найвигіднішу ціну — 1 млн. 900 тис. грн. Щоправда, його ціна у заводу-виробника ще нижча — 1 млн. 700 тис. грн. Однак пальму першості вирішили віддати саме дніпропетровським постачальникам. Співробітників служби безпеки зацікавила ця фірма, а також реалізована продукція. Щось тут насторожувало...

«Родовід» літотриптера оперативники вивчили ще до того, як його доставили до Луганська. З’ясувалося, справжнім власником апарата була ізраїльська фірма-виробник. У 2006 році це підприємство відправило літотриптер до Німеччини для участі в спеціалізованій виставці, а затим — для проведення клінічних випробувань у лікарні міста Вісбадена. Але згодом апарат до Ізраїлю не повернувся. Як вдалося дізнатися, група міжнародних шахраїв, викравши його, перепродала в Україну. Так він опинився в дніпропетровській фірмі, а потім — у Луганську.

Найцікавіше, що коли літотриптер доставили до лікарні, комісія, яка приймала його, дійшла висновку, що він не тільки не новий, а до того ж і не придатний для роботи. До складу устаткування, наприклад, входив апарат УЗД литовського виробництва, виготовлений п’ять років тому вартістю 310 тис. грн. У той час як ціна аналогічного УЗД, випущеного в 2006 році, не перевищувала б 30 тис. грн. Тільки завдяки правоохоронцям гроші вдалося зберегти. Слідство, що почалося, має відповісти на запитання: яким чином літотриптеру вдалося буквально за два дні перетнути польсько-український кордон, подолати шлях до Луганська, попередньо побувавши в Дніпропетровську і пройшовши там митне оформлення...

«На авось» не пройшло...

Три роки тому відомча комісія звернула увагу керівників шахти ім. Кірова на дуже важливий факт: три шахтні стовбури перебувають в аварійному стані і потребують негайного ремонту. У 1999 році на цьому підприємстві вже була одна масштабна аварія, яа забрала життя шести гірників. Здавалося б, недбале ставлення до техніки безпеки багато чого вже навчило. Чи варто знову ризикувати життям робітників? Міністерство палива та енергетики пішло назустріч проханням керівників шахти, виділивши кошти для бетонування аварійних стовбурів. Як того вимагає закон, у грудні 2004 року для потенційних підрядчиків провели тендер. Його переможцями стали приватний підприємець із міста Свердловська й одна луганська фірма. Добродії, котрі перемогли, здивували своєю оперативністю, тому що буквально через кілька днів після підписання договору відзвітувалися про завершення робіт. Як за кілька днів вони зуміли забетонувати три стовбури, уклавши майже 400 кубометрів бетону, ніхто не цікавився. Мало того, керівники шахти, не дивлячись, поставили свої підписи під актом прийняття робіт, на підставі чого казначейство переказало на рахунок «ударно попрацювавших» майже 300 тис. грн. Утім, ставлячи свої підписи на важливих документах, директор шахти і головний механік знали, що роблять. У 2005 році шахту ім. Кірова планували закрити, отже, афера мала перспективу бути «похованою» разом із шахтою. На лихо шахраїв, міністерство прийняло рішення продовжити життя вугільного підприємства ще на кілька років, оскільки в його надрах є достатньо палива. Фахівці, звичайно, зацікавилися безпекою гірських робіт, станом шахтних стовбурів. І тут з’ясувалося, що ніякого ремонту зроблено не було, а бюджетні кошти переказано на рахунок однієї фірми з ознаками фіктивності, їх переведено в готівку і... вони зникли в невідомому напрямку. Керівникам підприємства не вдалося уникнути лави підсудних.

Луганськ.