Парламентський комітет з питань аграрної політики та земельних відносин рекомендував Верховній Раді ухвалити у другому читанні та в цілому доопрацьований ним законопроект про державний земельний кадастр. Голова комітету Михайло Гладій стверджує, що документ готовий на 99 відсотків і вже наступного пленарного тижня має бути прийнятий.

Після тривалих дискусій, які тягнулися не один рік, визначено: «Державний земельний кадастр — єдина державна система відомостей та документів, яка містить дані про земельні ділянки, їх правовий режим, а також дані про оцінку земель, їх кількісну та якісну характеристики, розподіл між власниками і користувачами, в тому числі орендарями, земельних ділянок». У законопроекті окреслено і поняття «земельно-кадастрова документація — затверджені в установленому законодавством порядку текстові та графічні матеріали про кількісні, якісні, економічні характеристики та правовий режим земель, а також кадастровий план, книга записів реєстрації державних актів та договорів оренди землі, поземельна книга тощо». Це визначення важливе, адже Держкомзем наполягав, що вся інформація має зберігатися в одному екземплярі в електронному вигляді, щоб не було дублювання. Говорити про паперові носії, мовляв, нині навіть некоректно. Хоча, зрозуміло, без паперових носіїв «віртуальний» кадастр перетвориться на суцільний хаос. Тому на засіданні аграрного комітету депутати логічно ухвалили закріпити законом: «Державна реєстрація земельних ділянок ведеться на паперових та електронних носіях. За наявності розбіжностей між даними паперових та електронних носіїв пріоритет мають дані на паперових носіях, якщо інше не встановлено законом».

Народні обранці усунули й інший камінь спотикання. Держкомзем вважав: місцеві ради треба взагалі усунути від ведення кадастру. Там наполягали: саме Держкомзем має опікуватися кадастром на всіх рівнях. Аргументами були і фінансова бідність сільських, селищних та окремих міських рад, що не дає можливості відірвати з убогих бюджетів кошти на ведення земельно-кадастрової документації. І відсутність у регіонах відповідних фахівців. Тобто пропонувалося узаконити нинішню ситуацію, коли органи Держкомзему готують, перевіряють і погоджують документацію із землеустрою, після чого місцеві ради її затверджують. На підставі затверджених матеріалів ті самі органи Держкомзему визначають межі ділянок на місцевості, складають і погоджують відповідну документацію та виготовляють державні акти на землю. Ради є лише інструментом, який формально ухвалює рішення, фактично ні на що не впливаючи, не контролюючи процес. Хоча юридично вся відповідальність за прийняті рішення лежить саме на радах.

А органам місцевого самоврядування Держкомзем люб’язно пропонував дозволити он-лайновий доступ до баз державного земельного кадастру на безоплатній основі.

Народних депутатів аргументи головного земельного відомства не переконали. Парламентарії вирішили віддати місцевим радам не лише функції погодження і затвердження, а й ведення земельно-кадастрової документації. Тобто поземельної книги, книги записів реєстрації земельних актів та договорів оренди землі тощо.