Казахського сенатора Юрія Кубайчука (на знімку) легко запідозрити в українському походженні. Ковальчуки, Шевчуки і Шевченки опинялися в цьому краї не завжди з доброї волі. Але для їхніх нащадків казахський степ став рідним. На історичній Батьківщині Кубайчук буває нечасто. Цього разу прилетів до Києва у складі делегації, що супроводжує Президента Нурсултана Назарбаєва.

— Скільки українців живе в Казахстані? — запитую Юрія Олексійовича.

— Офіційно — 450 тисяч. Перші наші переселенці з’явилися в Казахстані ще в XVІІІ столітті. Свою лепту вніс і трагічний двадцятий: одних засилали, інші приїжджали добровільно — за комсомольською путівкою. Мої батьки потрапили сюди в 1948-му. За деякими оцінками, приблизно півтора мільйона громадян Казахстану мають українські корені. Але не всі ідентифікують себе як українці.

— А чи є у вас можливість одержувати інформацію українською мовою?

— У Караганді, де я жив і звідки балотувався в сенат, щоп’ятниці телебачення транслює фільми і передачі українською. Більш як 12 років у Казахстані за рахунок держбюджету видається щотижнева республіканська газета «Українські новини». Є й регіональні видання. Намагаємося не забувати рідну мову й цікавимося культурним життям історичної Батьківщини. Естрадні артисти з України до нас приїжджали, а ось коли востаннє були гастролі якого-небудь драмтеатру, мені складно пригадати. Гадаю, в 2008 році буде можливість надолужити згаяне — адже нинішній рік у Казахстані планують оголосити роком України.

До речі, в Астані є українська гімназія, де навчаються 176 дітей. Можливість вивчати мову мають також учні 184 звичайних загальноосвітніх і 146 недільних шкіл. Це не так уже й мало, адже в Казахстані проживають представники 130 національностей.

— Серед законодавців ви — єдиний українець?

— Поки що єдиний.

— А чим відрізняється казахська парламентська кухня від нашої?

— По-перше, у нас двопалатний парламент. Він складається з верхньої палати — сенату і нижньої — мажилісу. Більшу частину депутатів мажилісу обирають прямим голосуванням в одномандатних округах плюс десять депутатів — за партійними списками. Сенат обирають представники масліхатів — органів місцевого самоврядування. У сенаті засідають по два депутати з кожної із 14 областей, а також з Алмати й Астани. Крім того, сімох сенаторів призначає президент.

Вносити закон у парламент може або уряд, або самі депутати. Спочатку закон обговорює і приймає мажиліс. Потім документ передають у верхню палату, де 39 сенаторів вносять свої пропозиції. Якщо депутати мажилісу незгодні з нашими поправками, створюється спільна погоджувальна комісія. І тільки після того, як текст ухвалений обома палатами, закон іде на підпис президентові. Такий «подвійний фільтр» дає змогу створювати якісніші документи.

— Трапляється, що президент не підписує який-небудь закон?

— Буває. Глава держави має право вето — останнього разу він ним скористався, коли приймали поправки до закону про енергетику, що передбачають субвенції приватному сектору за рахунок республіканського бюджету. Тепер уряд зобов’язаний подати закон у новій редакції.

— Чи є група дружби з Україною у вашому парламенті?

— У мажилісі є така група. До речі, спікер мажилісу Урал Мухамеджанов приїжджав на інавгурацію Ющенка. Ваш колишній Голова Верховної Ради В. Литвин теж був у листопаді 2005 року у нас. В Києві наша делегація мала зустріч з народним депутатом Валерієм Писаренком, який є керівником групи зі співробітництва між Україною, Казахстаном і Узбекистаном. Звичайно, треба частіше бачитися і ділитися досвідом. У нас нині удосконалюється законодавство в галузях економіки, системи освіти, охорони здоров’я. Крім того, Казахстан теж веде переговори зі вступу до СОТ і приводить законодавство у відповідність з її нормами.

— А що здається вам як законодавцю незвичним в Україні?

— Дискусії навколо закону про Кабмін. У нас у Казахстані закони набувають чинності зазвичай після підписання президентом і опублікування в державних ЗМІ.

— Якщо не секрет, скільки одержує казахський депутат?

— З нового року — майже дві тисячі доларів. З 1 січня в нас зросли заробітні плати і всі соціальні нормативи. Для порівняння: середня зарплата в Астані становить 500 доларів.

— У яких сферах двостороннього співробітництва є незадіяні резерви?

— Україна, як я розумію, насамперед зацікавлена в розширенні співробітництва в енергетиці. Але значний потенціал є й у ВПК, і в освоєнні космосу. Зокрема, Астана зацікавлена у модернізації українськими фахівцями військової техніки, у взаємних постачаннях озброєнь, підготовці військових кадрів. У рамках розроблюваної у нас програми розвитку космічної діяльності розраховуємо на передачу під юрисдикцію Казахстану однієї шахтної пускової установки ракетоносія «Дніпро». Значні резерви є в легкій і харчовий промисловості. Колись Україна імпортувала з Казахстану тканини, шкіру, вовну, бавовну. Астана, у свою чергу, одержувала соняшникову олію, цукор, спирт. Після рішення проблеми транзитних тарифів можна відновити це співробітництво.