Попросила молоденьку продавщицю зважити кілограм апельсинів вартістю 5 грн. Кинувши на терези чотири середньої величини плоди, працівниця торгівлі повідомила, на скільки вони «потягнули»: 6 грн.! Хоч і засумнівалася, але, не зважившись пред’являти претензії, мовчки попрямувала до контрольних ваг: стрілка зупинилася на позначці 940 грамів.

Коли знову підійшла до продавщиці й сказала, що от, мовляв, купила у вас кілограм апельсинів, то вона мовчки... повернула одну гривню! Коли я зауважила, що цього замало, а красти — погана звичка, то одержала всі свої гроші назад. Але це було ще не все: троє інших покупців — чоловік і дві жінки-пенсіонерки накинулися на мене: «Чого причепилася до людини? Дєвочці треба заробити! Сама он яка дама, а дитині й одягнутися, й прохарчуватися — все нині дорого». Одне слово, стала я об’єктом недоброзичливої уваги цілого ринку...

Ми що захворіли — всі й водночас? Чи повертаємося до сумнозвісної тіньової моралі, автором якої був покійний генсек: у продавця м’яса (завскладу, працівника громадського харчування — перелік можна продовжувати. — Авт.) низька зарплата, але він завжди може вкрасти? Але тоді крадіїв бодай суспільство зневажало, а нині, виходить, воно їх і заохочує? Бо обважування і в магазинах, і на ринках — від 50 до 200 і більше грамів стало нормою для торгівців. Була свідком, коли продавщицю бананів один з покупців і спіймав на тих само 200 грамах. І замість каяття чи вибачень почув: «Якби не брала ці 200 грамів, то не стояла б на морозі. Хазяїн хоче заробити, а мені —зась?»

Тож тепер це називається «заробити», а не вкрасти? Тільки ж нині крадуть навіть не у міфічної держави, а в кожного з нас — людей переважно з дуже невисокими зарплатами чи ще меншими пенсіями. Покарати охочих «заробити» в такий спосіб практично неможливо — наші закони такі, що швидше заохочують це робити, ніж навпаки. Переконалася у цьому, разом з фахівцями управління з питань захисту прав споживачів здійснивши кілька перевірок підприємств торгівлі та громадського харчування.

Чому так? Суспільство змінило орієнтири й вісі добра та зла? Тільки б мало бути навпаки, адже атеїстична Україна після розвалу СРСР дуже активно почала навертатися до Бога. Хіба нині храми і в будень, і в свято не переповнені людьми, серед яких чимало тих само торгівців, які «заробляють», крадучи у таких само, як вони самі? Але чому на них не впливає одна з головних заповідей: «Не украдь»?

Утім, що продавці апельсинами... Днями в одному з телесюжетів керівник відомства, покликаного боротися з рейдерством — теж крадійством, але у державних масштабах, повідомив: «За кожним випадком стоять політики найвищого рангу». Але чому цей борець за правду не назвав, які саме конкретно наші керманичі так ганебно «заробляють»?

Що ми будуємо в такий спосіб? Чого чекаємо від суспільства у найближчому, а тим паче — далекому майбутньому?