Ми починаємо сесію багато в чому визначальну. Все, що ми робили під час минулої сесії, — була відповідна «підводка», підготовка до якісних змін у законотворенні і за змістом, і за організацією роботи.

Під час третьої сесії ми повинні створити основу реформування влади на місцевому рівні. Комітетам, апарату Верховної Ради разом із секретаріатами Кабінету Міністрів і Президента України доведеться налагодити тісну взаємодію з Конституційним Судом, щоб швидко і професійно завершити роботу над відповідними змінами до Конституції та в розвиток їх прийняти і удосконалити необхідні закони про:

— місцеве самоврядування;

— місцеві держадміністрації;

— зміни в системі оподаткування;

— зміни до Бюджетного кодексу;

— засади реформування адміністративно-територіального устрою,

а також закони про регулювання правових засад відносин власності та управління нею на місцевому рівні, тобто створити реальну майнову основу самоврядування.

Паралельно треба уважно проаналізувати стан законодавчого регулювання відносин між вищими структурами влади, визначивши при цьому оптимальні форми взаємодії її головних суб’єктів на засадах збалансованості владних повноважень, на стримуваннях і противагах.

Звичайно, тут конче потрібна співпраця різних інститутів вищої влади. Ми сподіваємось у зв’язку з цим на підтримку Президента, Кабінету Міністрів та Верховного Суду України. Їм варто виявити більше ініціативи в тих проектах, що стосуються саме цих інститутів публічної влади, щоб ні в кого не виникало спокуси ревізувати підтверджені законами і перевірені часом традиції або консервувати незбалансованість повноважень і відповідальності. Це стосується і законів про Президента, вдосконалення Закону «Про Кабінет Міністрів України», «Про судоустрій України», про Фонд держмайна України, про регламентні процедури для парламенту, Конституційного Суду, Ради безпеки і оборони, Вищої ради юстиції тощо.

Потрібно завершити невиправдано довгий процес прийняття закону про слідчі комісії Верховної Ради, зареєстрований проект якого, як на мене, з функціональної точки зору можна вважати оптимальним.

Попередня практика, особливо робота над Законом «Про Кабінет Міністрів України», засвідчила, що частину відносин доведеться унормовувати не лише законами, а й змінами до Конституції. Саме з цією метою на розгляд парламенту запропоновано проект постанови про створення тимчасової спеціальної комісії, яка готуватиме проекти про внесення змін до Конституції України та розроблятиме проекти інших законів, що випливають з неї, тобто органічні закони. Це стосується насамперед тих актів, що стосуються відання багатьох комітетів, зокрема щодо засад внутрішньої і зовнішньої політики.

Зазначена комісія, сподіваюся, використає всі передбачені Конституцією України (і перевірені досвідом) можливості для врахування інтересів усіх суб’єктів законодавчої ініціативи, а також учених, громадськості, місцевих органів влади при опрацюванні відповідних проектів. Також, я вважаю, можна розраховувати на відповідне ставлення до законотворчого процесу з боку керівників місцевих структур влади. Крім того, стане в нагоді досвід Координаційної ради при Голові Верховної Ради та обговорення законопроектів на громадських слуханнях. Йдеться про правила поведінки для всіх ланок та інститутів влади, які робили б її ефективною для суспільства, прозорою і зрозумілою для всіх громадян.

Спільна робота в цьому напрямі повинна дати відповідь на багато питань про модель державного устрою та управління, тому має бути предметом обговорення на «круглих столах», слушну ініціативу щодо яких висловив Президент України.

Принагідно слід зауважити, що такі підходи до справи — не лише суто конституційні, а й такі, що сприятимуть нейтралізації різних політичних спекуляцій. Переважна більшість народних депутатів України, скажу навіть, весь склад парламенту готовий працювати без інтриг, розуміючи свою відповідальність за злагоду і соціальний оптимізм у суспільстві. Те, що майже 80% розглянутих на минулій сесії законів прийнято кваліфікованою конституційною більшістю, свідчить про налаштованість депутатів на конструктивну роботу. Зрозуміло, що досягненню довіри до влади не повинні заважати ні невизначеність, наприклад, порядку і суті розрахунків за житлово-комунальні послуги, ні принципи та умови співпраці із зарубіжними партнерами, ні юридичні аномалії на зразок мукачівської.

Сказане стосується політико-юридичного напряму діяльності парламенту. Він, безперечно, лежить в основі всіх суспільних перетворень. Однак людей цікавлять найперше ті рішення парламенту (і влади взагалі), які пов’язані з буденними безпосередніми інтересами кожного. Сподіваюся, що і в посланні Президента до Верховної Ради України, і в роботі парламенту та уряду цим питанням буде відведено належне місце. У першу чергу це стосується житлово-комунальних послуг. Ми звертаємося до уряду з пропозицією прискорити вироблення загальних правил (методики) розрахунків за житлово-комунальні послуги людям, щоб вони відчували обґрунтованість зростання цін і тарифів відповідно до змін цін на енергоносії, але щоб водночас розуміли, що держава не полишає людей наодинці з їхніми проблемами, а по-друге, створює умови, щоб сімейний бюджет міцнів, а не розвалювався від тиску зростання цін та платежів. Це допоможе і місцевій владі почуватися упевненіше, розраховувати на довіру своїх громад.

Є потреба переглянути порядок нарахування заробітної плати, запровадити систему погодинної оплати праці. Рано чи пізно цим шляхом доведеться іти, вирівнюючи наші стандарти та співвідношення в оплаті праці з європейськими. Відповідний проект закону підготовлений, зміст його положень потребує ретельного попереднього аналізу з боку комітетів парламенту та уряду. Ми пропонуємо, перш за все уряду, здійснити всі необхідні розрахунки.

Відомо, що в період третьої сесії вирішуватиметься багато питань стосовно інтеграції України в світовий економічний простір, Світову організацію торгівлі та щодо двосторонніх економічних зв’язків. Більшість переговорів, що відбулися останнім часом з нашими зарубіжними партнерами, стосуються цього напряму. Загалом можна говорити про привабливі перспективи такої співпраці щодо розвитку транзитного потенціалу України, літако- і локомотивобудування, потужностей для виробництва біопалива тощо. Завдання парламенту полягає в належному законодавчому забезпеченні сприятливого інвестиційного клімату, в оперативному втручанні можливостями комітетів, Рахункової палати в сприяння законності співпраці з нашими зарубіжними партнерами.

Попередній аналіз планування законопроектних робіт у комітетах (як випливає із змісту загального плану, що розглядатимемо сьогодні) свідчить, що, на жаль, не всі комітети розуміють обсяг та складність того, що необхідно зробити. Пропоную головам комітетів уважно розглянути зміст своїх планів та внести необхідні корективи. На перший погляд, продумано підходять до планування в Комітеті з питань АПК, хоч би тому, гадаю, що ситуація в галузі критична (щоб не сказати — катастрофічна), а очікувані складнощі, пов’язані зі вступом до СОТ, юридичним врегулюванням земельних відносин відповідно до Універсалу та закону про мораторій на продаж землі, вимагають чіткого планування та напруженої роботи і депутатів, і працівників апарату.

Ви знаєте, що в основу планування на нинішню сесію покладено перспективний план законотворення, схвалений на другій сесії. Близько 70 законів із перспективного плану перейшли до плану роботи цієї сесії. Треба, щоб якість роботи над цими законопроектами була винятково високою, адже йдеться про системоутворюючі законодавчі акти. Це також звернення до голів комітетів.

Вимушений нагадати про необхідність прискореної розробки законопроектів, що сприяють розвитку підприємництва, боротьбі з корупцією та рейдерством, а особливо всього, що стосується пенсійного забезпечення, соціальних гарантій, освіти, медицини, культури. Знову ж таки, йдеться про системність підходів, їх повну узгодженість із намірами й діями уряду. Уряду, створеного парламентом.

Найближчим часом велике навантаження очікує бюджетний комітет, що безпосередньо відповідає за прийняття обіцяних раніше змін до бюджету нинішнього року. Жодних підказувань робити не збираюся, посилаючись на практику, що склалася під час підготовки бюджету. Однак зазначу, що насамперед слід орієнтуватися на тісну співпрацю з іншими парламентськими комітетами і фракціями та з місцевими радами.

В узагальненому вигляді питання ставиться так: якістю та інтенсивністю законодавчої роботи Верховна Рада повинна поставити крапку в дискусії про доцільність переходу до парламентсько-президентської форми правління. Переконаний, ми цю крапку поставимо обов’язково! Того вимагають інтереси народу, держави, кожного громадянина.

Звичайно, успішне вирішення такого завдання вимагає тісної взаємодії депутатів, незалежно від їх політичних уподобань чи фракційної приналежності. Закликаю всіх депутатів до терпимості, взаємоповаги, пошуку розумних компромісів.

Якщо виникатимуть якісь конфлікти, давайте розв’язувати їх за столом, шляхом переговорів. Це стосується і проголошених нещодавно намірів відправити у відставку Голову Верховної Ради. Відверто кажу, я не проти цього, але робити це слід відповідно до Регламенту, використовуючи юридично виправдані аргументи. А доти, доки я займатиму посаду Голови, позиція моя щодо захисту Конституції, Регламенту, авторитету парламенту і кожного депутата не зміниться.

Вважаю, не треба занадто перейматися і закликами про розпуск парламенту, дострокові вибори, «сезонні наступи» тощо. Знаю, що пристрасті вгамуються, якщо парламент буде прикладом солідарного і впевненого долання складнощів, які виникають у цей непростий для України час.

Узгоджена й цілеспрямована робота Верховної Ради України і створеного нею уряду, наріжним каменем якої є поліпшення добробуту всіх громадян України, має довести, що влада виправдовує їхні сподівання на краще життя. Врешті, це моральний обов’язок будь-якої влади.

Переконаний, труднощі будуть подолані, перспективні зміни для України будуть забезпечені, парламент із своїми завданнями впорається успішно.

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.