На позавчорашньому брифінгу Віктор Ющенко ознайомив журналістів із власним поглядом на актуальні проблеми, якими переймається в ці неспокійні дні не тільки політикум, а й небайдужа частина суспільства.

Віктор Андрійович нарешті відверто визнав, що тривала «універсальна епопея», внаслідок якої його недавній суперник на забігу до президентського фінішу одержав портфель Прем’єр-міністра, а вчорашні соратники лише вдовольнилися обіцянкою «антикризовиків» дотримуватися у діяльності положень Універсалу, виявилася утопією.

Політичні сили, які підписали цей документ, на практиці не перейнялися ні його буквою, ні його духом. «Жодна з позицій Універсалу не виконується», — констатував очевидне Президент.

Як приклад глава держави навів питання власності на землю: на його переконання, прийнятий більшістю парламенту мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення суперечить ухваленим домовленостям. Так само незрозуміло для Президента, чому після зафіксованих в Універсалі положень про статус державної мови та інтеграцію в євроструктури, «партнери» продовжують мусувати тему про «особливість» російської мови в Україні та «перезавантаження» зовнішньої політики. (Хоча саме це, до речі, якраз і можна зрозуміти: важко уявити, щоб ті, хто за все життя не навчився тулити до купи кілька фраз українською, після підписання Універсалу заглибилися в Грінченка і екстерном продемонстрували чудеса принизливого для них поліглотства. Так само неможливо запідозрити стійких прихильників міфічної слов’янської єдності у раптовій симпатії до НАТО чи ЄС — хоч скільки б вони візували ініційований Президентом папір, Москва для них завжди буде ближчою, ніж Брюссель).

Проте Віктор Ющенко все ще сподівається, що «владу, політичні сили можуть об’єднати тільки цілі. Коли ми кажемо про Універсал національної єдності, який сформував вісі, який сформував національні пріоритети, це цілі, які можуть на другий план поставити кольори прапорів і символізувати порозуміння навколо національних інтересів». Тому глава держави пропонує провести ще один «круглий стіл», на якому порушити теми виконання Універсалу та подальшого проведення конституційної реформи. Після 15 лютого має запрацювати робоча група з підготовки такого заходу. Очевидно, Віктор Андрійович не втрачає віри, що його політичні опоненти нарешті зачохлять партійні знамена і об’єднаються довкола національних пріоритетів, як перші марксисти довкола «Капіталу». І хоч відданість вірі — річ благородна, здається, журналістам буде що послухати на котромусь з чергових брифінгів...

Віктор Ющенко також розповів, чому він оскаржив — за формою і за змістом — у Конституційному Суді Закон «Про Кабінет Міністрів», чому попри невідповідність нормам демократії підписав закон про імперативний мандат і чому сподівається, що парламент підтримає запропоновану ним кандидатуру Володимира Огризка на посаду міністра закордонних справ. Пояснення цілком логічні. Шкода тільки, що «сформовані вісі» у нас часто об’єднують політичні «фронти» лише на папері.