Міністр економіки Володимир Макуха сподівається, що цього року економіка плавно перейде до нового — постіндустріального — етапу свого розвитку.

Генпрокуратура виявила, що тарифи на житлово-комунальні послуги у столиці формувалися з порушенням чинного законодавства.

Мінпаливенерго має намір залучити для розвитку енергетичної галузі щонайменше сім мільярдів гривень.

Дещо про чисті гроші

Слухати наших міністрів — що мед пити. Бо вони, як один, — прихильники простих лінійних моделей прогнозування. За міністром економіки Володимиром Макухою, через якийсь рік cтруктура наших загальнонаціональних доходів майже не відрізнятиметься від тієї, що в США або Японії. Бо менше, мовляв, торгуватимемо залізяччям і добривами, а більше — послугами інноваційного характеру і продуктами інтелектуальної праці. У такому разі з нашою целюлітною і неврівноваженою структурою промислового виробництва ми одержимо ексклюзивну топ-модель для олігархів, яка не впишеться у світовий подіум. Життя складніше і марудніше, якщо дивитися на нього крізь мікропризму.

Мій багатоквартирний будинок втратив нещодавно комп’ютерного генія (так його називали сусіди), який виїхав до США на заробітки. Він не вірив у постіндустріальне диво на теренах нашої країни. Причина банальна: попри те, що в собівартості продуктів на ринку інформаційних технологій переважають заробітна плата і податки, його статки не йшли в жодне порівняння зі статками його колег за фахом у країнах з постіндустріальними економіками. На швидкі зміни свого життєвого рівня годі було сподіватися — на розвиток малого бізнесу держава щороку виділяє менш як два мільйони гривень. Про подібну картину з так званими чистими грішми я чула від багатьох представників середнього класу, який себе називає посереднім з огляду на заробітну плату. У грудні минулого року вона становила 1277 гривень по країні — це один з найнижчих показників у Європі, удвічі менший, ніж у росіян, у 2,5 разу — ніж у поляків. Найвищі доходи Держкомстат зафіксував у фінансовому секторі, нафтопереробці і, не дивно, — у працівників держуправління. Якщо виробники занижуватимуть питому вагу заробітних плат у своїх витратах так цілеспрямовано, як зараз, пану міністрові економіки ні з ким буде плавно переходити до постіндустріальної моделі розвитку економіки. Пригадується, директор Українського інституту розвитку фондового ринку Дмитро Леонов, оцінюючи якість такого важливого для уряду індикатора, як ВВП, зауважував: «Багате суспільство не може складатися з бідних людей. І якщо ми цього не зрозуміємо, то завжди тупцюватимемо на місці, замилюючи один одному очі якимись статистичними цифрами».

Дещо про брудні послуги

Тепер про якість наших послуг. Проти наших вікон будують хмарочосик. Середні ціни на столичну нерухомість, як я зазначала у тижневих «балансах», за рік виросли майже удвічі — щоб купити у новобудові квартиру, слід викласти щонайменше 100 тисяч «зелених». Середнім-посереднім це не по кишені. Ще один мій сусід надумав було поліпшити свої житлові умови, купивши двокімнатну у новобудові за рахунок продажу своєї трикімнатної квартири. Зась — нотаріуси відмовлялися реєструвати угоди, мотивуючи це огріхами кількох положень Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», отож сусід на усе це махнув рукою. Одразу скажу, податківці кажуть про намір призупинити ще раз дію цих положень. Про брутальну якість наших послуг і віддаленість від стандартів постіндустріальних країн говорять і свого часу добре розрекламовані, а тепер вже почилі у бозі, держпрограми з молодіжного кредитування, будівництва соціального житла тощо. До слова, в постіндустріальних економіках реформи здійснюють коштом не споживачів, а бізнесу, а якщо й піднімають тарифи на житлово-комунальні послуги, то щонайбільше на 20 відсотків, а не більш як утричі. З лютого київська влада підняла тарифи за вивезення сміття удвічі, тому я маю повне право вважати наші житлово-комунальні послуги брудними у прямому і переносному значенні.

Зізнаюсь, я дивувалася, навіщо було створювати спецкомісію Київради з тим, щоб довести і без того ясну річ — тарифи на житлово-комунальні послуги економічно необгрунтовані. Достатньо порівняти їх з динамікою цін на природний газ, яка була високою, однак не зашкалювала у жодному з секторів економіки. Не кажучи вже про те, що розрахунки за номенклатурою цих послуг мало хто бачив навіть з депутатів Київради. Столична влада вирішила створити прецедент і цим здійняла у місті нечуваний переполох з оплатою цих послуг. Інтелектуали з посередніми статками витягли з комп’ютерної мережі роздруківки платіжок, які свідчили, що люди платять здебільшого за старими, а не новими тарифами. Наприкінці місяця заступник міського голови Анатолій Голубченко визнав, що за житлово-комунальні послуги, надані у грудні, зібрано лише 53 відсотки коштів. А скільки насправді мільйонів гривень втратив бюджет міста, не з’ясували, тим вірогіднішою в очах споживачів постала цифра 130, яку «засвітили» у пресі. Ще б пак! Генпрокуратура з’ясувала, що в комунальні тарифи включалися судові видатки за позовами до потенційних неплатників у майбутньому! Так це чи не так, а скандал минулого місяця вже вийшов далеко за межі столиці, оскільки Генпрокуратура вже перевіряє чистоту тарифів по країні. Мабуть, це і є сенсація місяця, хоч рішення про скасування нових тарифів кияни так і не дочекалися, мало того — зі слів міського голови Леоніда Черновецького його зареєструвало Міністерство юстиції. Брудні послуги у прямому розумінні й переносному живуть і перемагають, і, чесно кажучи, це вбиває віру у плавний перехід до постіндустріальної моделі розвитку суспільства.

Дещо про бажані інвестиції

На відміну від міністра економіки, я — не прихильниця лінійного прогнозування, і, напевно, тому більш емоційно радію деяким перемінам, які відбуваються на енергетичному ринку. На мікрорівні — мої сусіди кажуть, що цього року їм можуть встановити газові лічильники безплатно. А на макрорівні — галузь нарешті вперше наважилася на залучення серйозних інвестицій для свого розвитку. Заявлено про кредити Світового банку на 200 мільйонів доларів США і на таку само суму від Європейського інвестиційного банку та ЄБРР для потреб «Укренерго», про 500 мільйонів доларів, які освоять на добудові другого і третього агрегатів Дністровської ГАЕС, про 200 мільйонів євро кредиту — для «Укртранснафти» та ін.

Це не означає, що вже сьогодні ПЕК забиратиме менше коштів у споживачів через тарифи, але завтра-післязавтра — цілком реально, до того ж це природно для країн постіндустріального розвитку. Краще пізно, ніж ніколи. Але поки що, на превеликий жаль, фізична зношеність основних фондів ДП «Укренерго» становить 54 відсотки, НАК «Енергетична компанія України» — 75 відсотків, НАК «Нафтогаз України» — 47, «Енергоатому» — 33 відсотка. За словами заступника міністра палива та енергетики Сергія Титенка, 90 відсотків енергоблоків ТЕС вичерпали свій ресурс роботи, а 51 відсоток — прийнятну межу фізичної зношеності: 200 тисяч годин. Це означає, що паливно-енергетичний комплекс вже через рік потребуватиме не 20 мільярдів гривень інвестицій замість цьогорічних семи. Інакше, каже заступник міністра, у найближчі 5—6 років на нас можуть очікувати некеровані процеси в тепловій енергетиці.