У лідерів українського ринку авіаперевезень «Міжнародних авіаліній України» (МАУ) та «АероСвіту» — проблема: закінчується паливо, а компанії «Кребо» та «ЛУК-Авіа Ойл», які його досі постачали, відмовляються укладати угоди за старими цінами, а нові авіакомпанії вважають економічно необгрунтованими.

Постачальники нафтопродуктів пояснюють підвищення цін зміною умов роботи та неповерненням ПДВ, що спричинило їм додаткові витрати. Але МАУ та «АероСвіт» вважають неприйнятним розв’язання цих проблем винятково за рахунок авіакомпаній і їх пасажирів. І, вичерпавши резерви переговорів, попросили врегулювати конфлікт державні органи управління. Вони запевняють уряд, що «зміна принципів ціноутворення на паливо для українських авіакомпаній ставить їх у нерівні умови із зарубіжними перевізниками, котрі виконують рейси в Україну». Причину такої ситуації вбачають у монопольному становищі на ринку виробників авіапалива та використанні інфраструктури для його поставок, транспортування та заправки повітряних суден.

Уряд підтримав авіаперевізників, доручивши Мінпаливенерго та Антимонопольному комітету «вжити заходів». Про це ЗМІ повідомив міністр транспорту та зв’язку Микола Рудьковський, який заявив, що «проводиться робота з компаніями-постачальниками», а підлегле йому відомство «розробить і закладе новий механізм поставок, щоб таких питань ніколи не виникало».

До наступного понеділка сторони взяли паузу, «притамувавши» конфлікт. Але його не вичерпано. Адже транспортне відомство пішло звичним і старим шляхом: «провело роботу» з постачальниками палива. Щоправда, пан міністр не повідомив, яку саме. Чи буде вона ефективною? Сумнівно, щоб саме такий метод розв’язання проблеми сприяв докорінним змінам у галузі. Згадаймо: всі прем’єри до цього у разі виникнення проблеми, пов’язаної з енергоносіями, щоразу «домовлялися» з постачальниками, що гасило пожежу — до наступного разу.

Тим часом проблеми є — і в авіакомпаній, і в постачальників палива. На ринках інших країн, де є вільна, а не контрольована державою конкуренція, їх розв’язують без втручання уряду: компанія купує паливо в тих, у кого воно дешевше: в кожному аеропорту їх —на вибір. Але український ринок закритий для інших постачальників палива, й наші авіаперевізники вибору не мають: гас для них постачають лише дві компанії, яким у разі потреби неважко й домовитися між собою. Хоч, задля справедливості, треба сказати, що й у них можуть бути проблеми. Приміром, держава так затисла податками, що іншого виходу, як підвищувати ціни, вони не мають.

Тепер ось Кабмін втрутився і, здається, залагодив конфлікт. Щоправда, не повідомивши, в який спосіб. Але залагодити — не означає розв’язати проблему. Держава таки насправді може впливати на будь-які процеси. Втім, лише тоді, коли має для цього ринкові механізми впливу. Приміром, якби паливо постачали компанії, а місткості, куди б вони його зливали, системи його транспортування до літаків, приміром, належали іншим учасникам ринку — тобто йдеться про демонополізацію ринку, на чому наполягають, до речі, й провідні українські авіаперевізники.

І насамкінець. Україна задекларувала, що переходить на ринкові засади господарювання і, здається, цим заспокоїлася. Забувши, що їх треба ретельно будувати.