«Гуцульщину» підпалюють

Свого тривожного листа директор Національного природного парку «Гуцульщина», що в Івано-Франківській області, розіслав електронною поштою на адресу кількох найвищих органів держави — Служби безпеки, Генпрокуратури, МВС і Мінприроди України, а також Президентові України, Голові Верховної Ради, Прем’єр-міністрові. На прохання автора цієї публікації, щоб підтвердити достовірність викладеного, — до редакції «Голосу України». Ось повний текст цього листа-набату.

«11 січня 2007 року, близько 3-ї години ночі, невідомими особами було скоєно навмисний підпал адміністративно-лабораторного корпусу Національного природного парку «Гуцульщина», який завдяки оперативним заходам працівників пожежної охорони та парку вдалося ліквідувати, однак приміщенню завдано значної шкоди. Напередодні цього відбулося кілька пожеж на території Старокутського та Шешорського природоохоронних науково-дослідних відділень парку, які були також локалізовані силами працівників парку з допомогою місцевих жителів.

На нашу думку, навмисні підпали пов’язані із вкрай загостреною ситуацією протистояння діяльності НПП «Гуцульщина» організованою групою зацікавлених осіб з числа підприємців, керівництва Косівських РДА та РР, деяких депутатів районної та обласної рад, працівників земельної служби, лісового та мисливського господарства. Основною метою таких дій є приватні інтереси в заволодінні землями природно-заповідного фонду та відновлення вирубування головного користування.

Заходи, спрямовані на ліквідацію парку, тривають вже майже чотири роки, про це ми інформували відповідні правоохоронні та державні органи влади, за цей час нами було направлено понад 150 звернень до різних інстанцій, однак через неналежне реагування, безкарність та порушення чинного законодавства України, невиконання деякими державними службовцями указів Президента України від 14.05.2002 року № 456/2002 «Про створення Національного природного парку «Гуцульщина» та від 23.05.2005 року № 838/2005 «Про заходи щодо дальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні» ситуація досягла межі часткового фізичного знищення цінних природних комплексів та майна Національного природного парку «Гуцульщина». На директора, працівників парку чинять шалену психологічну атаку, триває залякування фізичними розправами.

Колектив парку заявляє про те, що ми за будь-яких обставин, хоч як не шаленіли б противники парку, всіма доступними законними методами відстоюватимемо інтереси народу України! Просимо невідкладної допомоги в подоланні організованої злочинної діяльності групи зацікавлених осіб, спрямованої на захоплення цінних природних комплексів НПП «Гуцульщина» та відновлення рубання головного користування (cуцільного вирубування лісу).

У разі зволікання з оперативним розв’язанням вкрай загостреної ситуації, колектив НПП «Гуцульщина» буде змушений звернутися до світової громадськості».

Парк міг би «згоріти» ще у 2005 році

З листа зрозуміло: «Гуцульщина» в облозі місцевих зазіхальників на територію парку і противників його існування взагалі. Звертатися редакції до місцевої влади з проханням допомогти захистити парк — немає сенсу, бо як сказано в листі, підпали пов’язані із приватними інтересами його противників.

Журналістський крок — поцікавитися, що відомо про викладене в листі у Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України, якому підпорядкований цей парк? Яка його реакція на те, що там відбувається?

Перша відповідь на ці запитання мене здивувала: офіційного листа міністерство не отримувало, а листи, надіслані електронною поштою, не розглядає. А отже, — жодного реагування на цей лист не може бути.

Пригадав електронні листи Української коаліції «За дику природу» півторарічної давності, на які, мабуть, також з цих самих причин ніхто не відреагував. А шкода.

Отже, ще 3 і 13 липня 2005 року вони повідомляли: їм стало відомо, що 20 травня 2005 року голова Івано-Франківської облдержадміністрації Р. Ткач протокольним дорученням наказав очолюваній ним і Косівській районній адміністраціям «вивчити доцільність існування Національного природного парку «Гуцульщина». Таке доручення громадські екологи розцінили вже тоді як намагання знищити цей парк.

Тож ще у травні-червні 2005 року, певно, могли б «згоріти» не лише окремі відділення і корпуси парку, а він увесь. І дотла. Та «паліїв» тоді, вочевидь, зупинив Указ Президента України, підписаний буквально за кілька днів по тому — 23 травня того року: «Про заходи щодо дальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні». Згідно з ним Кабінет Міністрів мав (термін, між іншим, не визначено. — Я. Г.) підготувати та подати проект закону про внесення змін до чинного Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та інших законів. І передбачити в ньому, зокрема (цитую дослівно):

«забезпечення повнішого поєднання розвитку природно-заповідної справи з інтересами розвитку економіки та соціальної сфери, територіальних громад, збереження історичної та культурної спадщини, посилення вимог до режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду, вдосконалення системи державного контролю у цій сфері, підвищення відповідальності за порушення законодавства, вдосконалення порядку створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду, затвердження проектів організації територій природних, біосферних заповідників та національних парків, підвищення ефективності системи економічного стимулювання розвитку природно-заповідної справи в Україні».

В указі є чимало інших пунктів, що починаються закличними словами «вжити», «забезпечити», «активізувати» тощо. А наведений дослівно його п.3 передбачає забезпечити повніше поєднання розвитку природно-заповідної справи з інтересами територіальних громад.

Чи кує і меле господар

За сприяння прес-служби Мінприроди коментує ситуацію з «Гуцульщиною» начальник Державної служби заповідної справи Ігор ІВАНЕНКО

— Практично одразу процес організації та документального оформлення цього парку, — сказав він, — викликав невдоволення окремих представників місцевої влади і бізнесу. Лунали звинувачення місцевих жителів на адресу державної влади, нашого міністерства та місцевих природоохоронних структур, мовляв, утворення заповідного парку завдасть шкоди економіці району, їхньому соціальному становищу, погіршить розвиток туристичної галузі.

Власне, зазнав спротиву процес оформлення наданих у постійне користування НПП «Гуцульщина» 7606 гектарів земель і виготовлення відповідного Державного акта на право постійного користування цією землею. Місцеві органи влади не виконали належних дій, не прийняли відповідні рішення. Натомість постійно тривала активна діяльність, спрямована на ліквідацію парку або істотне зменшення його площі. У кількох селах Косівського району у 2004 році було проведено референдуми, на яких до 90 відсотків людей проголосували проти функціонування парку. Наводили аргументи: парк з’явився без будь-яких наукових обгрунтувань, незаконно, без погодження з місцевими громадами. Йшлося навіть про те, що через утворення парку люди не можуть заготовляти дрова та використовувати ліс для власних потреб, втрачають місця роботи.

Усі ці звинувачення не мають під собою жодних підстав. Адже є документи, що підтверджують погодження створення парку місцевими громадами, і наукові обгрунтування доцільності цього кроку. Однак, не обмежуючись агітаційно-словесними аргументами, певна група осіб Косівського району останнім часом вчиняє замахи на держмайно НПП «Гуцульщина», на унікальні лісові комплекси національного значення, об’єкти рекраційно-господарської інфраструктури. А також на життя працівників парку. Справді, на директора та науковців чинять шалену психологічну атаку, їх залякують фізичними розправами, підпалюють об’єкти парку. Останній випадок стався, як пише директор, 11 січня ц. р. Про умисність цих дій свідчать ще такі подробиці. Вночі вони розбили шибку адміністративно-лабораторного корпусу, вкинули до приміщення каністру із соляркою і здійснили підпал.

— Ігоре Борисовичу, тут можна простежити цікаву послідовність. Підпал був 11 січня нинішнього року. Але мені відомо, що торік, за кілька днів до цього, 27 грудня, Косівська райрада прийняла несподіване рішення щодо парку...

— Так, V сесія райради прийняла рішення про припинення його діяльності, а також про проведення районного референдуму з приводу передавання громадам земель парку.

— Але ці дії райради суперечать чинному законодавству, указам Президента України, здоровому глузду...

— Це так. І додам, що повага до природи визнана однією з фундаментальних цінностей у Декларації тисячоліття ООН, її формують екологічна культура, духовність і свідомість. У ставленні місцевого керівництва Івано-Франківської області до парку «Гуцульщина» ми не бачимо жодного з цих елементів. Тому і маємо шокуючий приклад не лише відсутності поваги до природи, а й неповаги до законів України та інших рішень керівних органів країни.

— Проте головною причиною цього є, мабуть, те, що інтересам охорони природи і збереження довкілля протистоїть суб’єктивна, агресивна споживацька психологія певної частини нашого суспільства, в чому ми пересвідчуємося в Косівському районі. Чи не так?

— Згоден з вами. Там група місцевих підприємців та керівників різних рангів заради особистої економічної вигоди нехтує питання охорони довкілля. Хоча нині європейська екополітика спрямована на розвиток і збільшення територій заповідності. Одним із стратегічних напрямів державної екологічної політики України є розвиток рекреаційних територій, збільшення площ природно-заповідного фонду країни, на що, до речі, у бюджеті 2007 року виділено додатково 23 млн. гривень, відродження національних етнокультурних і екологічних традицій. І в цей час група людей прагне закрити, знищити унікальний прикарпатський природний парк.

— І діють вони, вочевидь, не самі...

— Як інструмент у досягненні своєї мети вони використовують сільські громади, простих селян. Користуючись їхньою правовою необізнаністю, вони залякують їх тим, що через природний парк вони позбудуться землі, не зможуть на ній господарювати тощо. Підбурювання людей до референдуму — це пряме свідчення маніпулювання громадською думкою.

Користуючись нагодою, зазначу ще, що площа заповідних територій в Україні у 2,5 разу менша від середньоєвропейської — 4,7 відсотка заповідних територій від загальної площі, у Європі — 10—16 відсотків. Тому Державна служба заповідної справи Мінприроди, численні громадські екологічні організації, що опікуються довкіллям, ведуть мову про резервування земель під подальше заповідання, про формування національної екологічної мережі, що увійде до екомережі Європи. Україна є учасницею Рамкової конвенції про збереження та сталий розвиток Карпат, за якою заповідні території цього неповторного й унікального регіону мають бути значно збільшені та увійти до єдиної Карпатської мережі природоохоронних територій.

То хіба можна на тлі цього європейського процесу вести мову про закриття парку «Гуцульщина», який має статус національного, чи скорочення його території?

— Це зрозуміло. А яких конкретних заходів вживала ваша держслужба, щоб зберегти цей парк, допомогти його дирекції?

— За нашим поданням керівництво міністерства не раз зверталося до центральних і місцевих органів влади, Генеральної прокуратури, проте позитивних результатів досягти не вдалося.

— А що плануєте робити за цієї загостреної ситуації?

— Наполягатимемо на завершенні оформлення ще деяких необхідних документів, у тому числі відведення парку земель у встановленому законом порядку. Підготували листа за підписом міністра охорони навколишнього природного середовища Василя Джарти до Прем’єр-міністра України Віктора Януковича. Будемо просити його вжити невідкладних заходів для виконання указу Президента ще від 2002 року, щоб працівники НПП «Гуцульщина» мали можливість виконувати покладені на них державою обов’язки. А ті, хто збурює кризову ситуацію і діє всупереч державним інтересам, природоохоронним законам України, мають бути суворо покарані.

P. S. На момент, коли цей матеріал готувався до друку, винних в останньому підпалі не було виявлено. Схоже, вважає В. Пророчук, ніхто їх і не шукає. Триває підготовка до проведення районного референдуму з ліквідації парку.

Як запевнив І. Іваненко, лист із Мінприроди Прем’єр-міністрові України направлено. Тож про вжиті заходи і наслідки — в наших наступних публікаціях.

Довідково про Національний природний парк «Гуцульщина»

Парк «Гуцульщина» має унікальні природні ландшафти та своєрідну геологічну будову: на його території є близько 60 геологічних та гідрогеологічних пам’яток природи. Різноманітний його рослинний та тваринний світ. Низку видів занесено до Червоної книги України. Загальна площа парку — 32271 га, що становить близько 36 відсотків території району. А в постійне користування парку надано лише 7606 га — 8,5 відсотка площі району. Решта площі парку — 24665 га включено до заповідних територій без вилучення земель у землекористувачів.

Парк фінансується через Мінприроди з держбюджету країни. У ньому працюють 50 чоловік.