Доручення прем’єра виконають. Відносно...

Днями Прем’єр-міністр Віктор Янукович доручив Держкомтелерадіо, Міністерству юстиції та Генеральній прокуратурі забезпечити проведення відповідної роботи з унеможливлення порушень інформаційного законодавства з боку органів влади. Серед заходів цієї роботи — «недопущення фактів перешкоджання професійній діяльності журналістів, забезпечення фінансування діяльності державних і комунальних ЗМІ відповідно до законодавства». Зрозуміло, тиском на журналістів зайнятий економічним прогресом прем’єр перейнявся не з доброго дива, а з цілком конкретних підстав. За повідомленням урядової прес-служби, «останнім часом спостерігається тривожна тенденція до збільшення кількості звернень до Кабміну від редакторів і трудових колективів редакцій місцевих та комунальних ЗМІ щодо фактів утиску засобів масової інформації з боку органів місцевого самоврядування та державної влади...» Автори звернень-SOS відзначають тиск на редакторів і журналістів, впровадження цензурування редакційних матеріалів та переслідування за критику. Одне слово, наче в календарі не демократичний 2007 рік, а епоха вже призабутих у пам’яті більшості темників.

Особисто мені цілком імпонує бажання Віктора Федоровича «наступити на горло цензурі», що почалася з відліку, як зазначено в процитованому повідомленні, «останнім часом». Бо з пам’ятних подій кінця 2004 року до нього нарікати на утиски не було особливих і масштабних підстав. Навчений досвідом обструкції за «журналістську морду», Віктор Ющенко не реагує і на «реверс» свободи висловлювання, притаманний «незалежним» мас-медіа на кшталт газети «Сегодня». Тому залишається два запитання: хто знов впроваджує цензурування та переслідування за критику і як Держкомтелерадіо, Мін’юст та ГПУ забезпечуватимуть «відповідну роботу» з унеможливлення порушень інформаційного законодавства?

Особливо пікантне друге, що, у принципі, випливає з першого. Пропоную вам кілька фактів. Керує Державним телерадіокомітетом Едуард Прутнік, радник Віктора Януковича за часів його першого прем’єрства. Саме тоді в телеефірі, нагадаю, з’явився канал НТН, одержавши ліцензію на мовлення не традиційним шляхом від Нацради, а через прихильний, мабуть, з поважних причин до змін в інформаційному просторі суд. Новою і потужною «кнопкою», розповідають люди обізнані, опікувався саме пан Прутнік. Сьогодні там начебто змінилися власники, але, за інформацією «Української правди» та власноруч здобутою із джерел на каналі, людина, яка реально контролює НТН, — ніде не поділася. І тоді, і зараз «куратором» залишається нинішній керівник Держкомітету, хоча прізвище його в документах не значиться. Та річ навіть не в цьому. Останнім часом довкола каналу вибух скандал, головні «інгредієнти» якого — ... правильно, посилення цензури та тиск на незгодних з нею. Джерела розповідають, що нова «редакційна політика» почалася ще влітку, коли «не так» показали коаліційний процес та роль лідера партії переможців у ньому, і триває сьогодні. Останній приклад — «зашитий» сюжет журналіста каналу Тараса Ратушного про «Земельну єдність більшості Київради». То як, цікаво мені, пан Прутнік унеможливлюватиме цензуру у всеукраїнських масштабах?

Під запитанням і ретельність ГПУ, якою вона повинна відповісти на доручення Прем’єр-міністра. На останній прес-конференції Олександр Медведько, по суті, розписався у неспроможності покарати депутата Олега Калашникова: на тій підставі, мовляв, що інцидент між ним і знімальною групою СТБ затримується через незавершену експертизу. І скільки це триватиме, сьогодні ніхто не скаже. Дуже ефективна боротьба з порушниками інформаційного законодавства! Якщо більш ніж півроку не можуть відучити від сверблячки кулаків «засвічену» привселюдно особу, то скільки ж їм треба часу на позбавлення від алергії на критику в підпільників-цензорів?

...Усе у світі відносне. А в цій ситуації результат «невідкладних заходів», гадаю, відносний удвічі. Нас заколишуть словами, а тиснути будуть на ділі. Дай Боже, щоб до певного часу.