Попри непрості процеси «нагорі», Львівщина була і залишається «помаранчевою». А місцеві осередки партій, що перемогли на виборах, самостійно визначають тактику своєї діяльності в регіоні.

Кухня політичних процесів

Соціологічні дослідження, проведені наприкінці минулого року, показали настрої електорату, які можна охарактеризувати кількома словами: майже цілковита зневіра в усіх гілках влади, а передусім — центральної. Рейтинг інституту президентства серед гілок влади залишається найвищим: йому сповна довіряють 21,58 відсотка. На Львівщині покладають чималі надії на українську опозицію. Їй довіряє сповна — 16,31, частково — 42,09 відсотка респондентів. Відповідно, рейтинги керівників органів влади в регіоні значною мірою віддзеркалюють загальні настрої: молока за шкідливі умови праці не дають, а «на горіхи» дістається...

Домінуючими політичними силами на Львівщині залишаються блоки «Наша Україна» і БЮТ. Зокрема, в обласній раді міжфракційне об’єднання «Наша Україна» налічує 44 депутати, БЮТ — 42. Приблизно однакова кількість депутатів (не більше десяти) у фракціях правоцентристських партій — УНП, ВО «Свобода», «Пора», Партії промисловців і підприємців. Партія регіонів, ліві сили, які не мають свого представництва в органах влади, працюють у дещо замкненому електоральному просторі. А політичні сили, що представлені в органах самоврядування, раз по раз засвідчують самодостатність, рішучість, коли йдеться про доленосні для України події. Зокрема, в липні минулого року позачергова сесія Львівської обласної ради ухвалила звернення до українського народу, Президента, лідерів національно-демократичних сил, у якому, зокрема, йшлося: «У цей кризовий момент закликаємо Президента проявити рішучість. Узяти на себе всю повноту відповідальності, виконати свої обов’язки та вжити негайних заходів для збереження Української державності...»

Чи впливають такі звернення на загальноукраїнські процеси? Не в цьому суть. Важливо, що є твердою віра в те, що Львівщина була і залишається у центрі політичних процесів. Отже, «помаранчеві» сили солідаризуються, коли йдеться про долю України або ухвалення важливих для регіону рішень, зокрема, бюджету. Проте на рівні персоналій з’ясування взаємин буває дуже гострим. Скажімо, фракція ВО «Свобода» та її лідер Олег Тягнибок заявили про свою опозиційність до виконавчої влади і персонально — до голови ОДА Петра Олійника. Тут варто зробити невеликий відступ...

Весело, якби не сумно

Напередодні Нового року колишній голова Яворівської РДА, депутат обласної ради Ростислав Новоженець передав ящик шампанського депутатові Олександру Ганущину. Свого часу колеги побилися об заклад: Ростислав Новоженець стверджував, що до вересня 2006 року Петро Олійник піде у відставку. І програв. Передав саме «Советское шампанское», щоб натякнути у такий спосіб, що Петро Михайлович — «родом» із тої системи. Було б весело, якби не було сумно. Коли б депутати-сперечальники випили це шампанське разом — за нашу Україну, за Батьківщину — без лапок. Цього не сталося, бо Ростислав Новоженець ображений на колег. Вважає, що вони «здали» його, бо наприкінці червня минулого року його звільнили з посади голови РДА «за неналежне виконання службових обов’язків».

На сесії облради Петро Олійник називав низку фактів, які ілюстрували негативні соціально-економічні процеси в районі. Ростислав Новоженець заперечує всі звинувачення на свою адресу, вважає своє звільнення несправедливим і вмотивованим лише політично: мовляв, Петро Олійник очолює обласну організацію партії НСНУ, а Ростислав Новоженець — у лавах БЮТ. Тепер крапки над «і» має розставити Галицький районний суд Львова, який розглядає позовну заяву. Відповідачі — Президент, Кабмін і голова ОДА Петро Олійник. З аналогічною заявою звернувся до суду й інший звільнений «за неналежне виконання» — голова Бродівської РДА, представник ВО «Свобода», депутат обласної ради Олег Панькевич. Власне, його звільнення стало детонатором опозиційності ВО «Свобода» до голови ОДА.

Драми персоналій

На тлі складних загальноукраїнських політичних процесів ці епізоди начебто незначні. Проте всі «драми», що відбуваються в «помаранчевому» середовищі, пов’язані передусім із персоналіями, а не з істотними розбіжностями в поглядах. Однак, хоча згадані колеги-депутати так і не випили разом «міжфракційного» шампанського, на загал дві чільні політичні сили — «Наша Україна» та БЮТ — значною мірою зблизилися. Нині вони співпрацюють конструктивно, передусім на рівні депутатських корпусів обласної та львівської міської рад.

— З нами треба рахуватися, — каже керівник обласної організації партії «Батьківщина», заступник голови обласної ради Іван Денькович. — При кожній сільській раді є наша первинна організація. Станом на 1 січня 2007 року, в партії — 19 тисяч 519 членів. За рейтингом ми тримаємо першість.

Зростання рейтингу БЮТ спонукає до кадрових змін. Нині тривають переговорні процеси стосовно більшого представництва цієї політичної сили в органах влади на місцях.

Вітри то в спину, то в чоло

— Незважаючи на різні вітри, які дмуть то в спину, то в чоло, в нас із «Батьківщиною» вітри — в одному напрямку, — каже заступник голови облдержадміністрації, депутат обласної ради від блоку «Наша Україна» Тарас Батенко. — Ми нормально працюємо. Щотижня відбуваються засідання за участі заступників голів ОДА та обласної ради. Визначаємо пріоритетні питання і шляхи спільного їх розв’язання. Є дуже добра координація зусиль...

Утім, кількість партквитків і депутатських мандатів самі собою ще не є визначальним чинником впливу. Зокрема, фракція блоку «Наша Україна» налічує в міській раді 32 депутати, «Пора» — 11. Позиція «Пори» є дуже відчутною в діяльності депутатського корпусу та й загалом у політичних процесах. Лідер обласної організації цієї партії Володимир Квурт обіймає посаду секретаря міської ради.

— Громадянське суспільство тільки-но формується, і треба цьому сприяти, вчити громаду об’єднуватися і знаходити ресурс для вирішення тої чи тої проблеми, — каже В. Квурт. — Факт, що багато нормотворчих ухвал, які виносять на сесію, підготовлено саме представниками «Пори». Моє завдання як секретаря ради —стимулювати нормотворчі діяння депутатів з тим, щоб вони вивчали проблеми, пропонували якесь системне їх вирішення.

Майже всі члени цієї партії, що налічує в області близько двох тисяч осіб, уперше в політиці. Вони, за словами Володимира Квурта, «не засмічені» минулим і старими зобов’язаннями. За офіційними даними, за «Пору» проголосувало 76 тисяч виборців, партія отримала 186 мандатів місцевих рад.

Гіркі політичні «пігулки» спонукають до переоцінки амбіційних партійних позицій у правоцентристському крилі. Нещодавно представники НРУ, ВО «Свобода», УНП, КУНу, УРП «Собор» зініціювали «круглий стіл», де говорили про об’єднання. У процесі перемовин пролунали дві пропозиції: перша — утворити разом одну партію, друга — сформувати блок. Для кристалізації намірів утворено робочу групу — по три представники від кожної партії. Чудові плани і бажання! Та сумно, що уроки політичного егоцентризму засвоюються постфактум: конче потрібна «цинічна зрада», і лише тоді — «вітри дмуть в одному напрямку».

***

...Не знаю, чи п’ють разом шампанське народні депутати України від Львівщини, проте наш краянин Андрій Шкіль зініціював у парламенті їх об’єднання для спільного лобіювання інтересів регіону. Тут немає партійних суперечностей, хоча про реальні кроки ще рано говорити. А виборець — попри розчарування — все ще сподівається...

Львівська область.

Мал. Михайла САЧКА.