Система кредитних спілок у нашій країні почала формуватися з 1869 року. Вона успішно розвивалась одночасно з аналогічними європейськими системами до кінця тридцятих років минулого століття, доки більшовицька влада не обірвала цей прогресивний процес. Нині члени всеукраїнських асоціацій кредитних спілок прагнуть втілити принципи Міжнародного кооперативного альянсу, інших міжнародних організацій цього спрямування, сформульовані Всесвітньою радою кредитних спілок. Основний напрям їхньої діяльності — захищати ці спілки, сприяти оптимізації їх оподаткування та вдосконаленню чинного законодавства.

Щодо останнього, то, з одного боку, вітчизняна Феміда стосовно кредитних спілок застосовує термін «неприбуткова організація», а з другого — немає концептуального закону, котрий би чітко охарактеризував та визначив критерії неприбутковості. Тому постає актуальне питання внесення таких змін до Закону «Про кредитні спілки» (за підтримки держави і законодавців, звичайно), які однозначно визначали б їхній статус неприбутковості. Як організацій, що не є платниками податків на прибуток з будь-яких частин отриманих доходів, окрім заробітної плати її працівників.

Чому ми до цього закликаємо? Насамперед тому, що Закон «Про кредитні спілки», на нашу думку, накладає достатньо обмежень на різновиди їхньої діяльності, щоб ставити питання про визначення об’єкту оподаткування за цим податком. У нашому розумінні, як і в принципах Міжнародного кооперативного альянсу, неприбутковий статус визначається не видами діяльності, а ставленням організації до корпоративного доходу.

Показовим у цьому сенсі є приклад кредитних спілок США. Там у законах чітко виписано неприбутковість кредитних спілок. Хоча це, однак, не заважає деяким американським банкам періодично звертатися з позовом до суду на кредитні спілки з огляду на те, що ті не платять податки на прибуток, а ведуть, на їхню думку, таку само, що й вони, кредитну політику. Цікаво, що жодного разу банки не виграли у таких процесах. І саме тому, що розподіл прибутку в банках перебуває в руках акціонерів, а доходи в кредитних спілках прозоро розподіляються між усіма власниками кооперативу — членами кредитної спілки.

Заслуговує на увагу й порівняння доходів статистичного американця — вкладника кредитної спілки і статистичного українця: вітчизняні кредитні спілки ще далекі від справжньої конкуренції для банків. З огляду на це викликає подив намагання деяких політиків, сучасних банківських лобі законодавчо усунути визначення неприбутковості стосовно кредитних спілок й задля цього змінити закон.

Перш ніж до цього вдаватися, варто поглянути на кредитні спілки як на інституцію, котра працює для зростання середнього класу в Україні, формування громадянського суспільства. Наші спілки дбають про спільну відповідальність за кооператив, розбудову взаємної довіри колегіальних органів управління, менеджменту тощо. Важливим аспектом діяльності кредитних спілок є і своєрідний економічний «лікнеп», який вони проводять для населення. Саме тут робота спілки суттєво відрізняється від діяльності комерційного банку, оскільки спілка прагне стати центром надання фінансових послуг на постійній основі, причому не лише члену своєї організації, а й членам його родини. Наші спілки часто проводять значну підготовчу роботу під час кредитного інтерв’ю, допомагають скласти бізнес-план і фінансовий план своєму позичальнику, зважити всі «за» і «проти», щоб позичальник не потрапив у фінансову залежність і не створив проблем спілці. Таким чином спілки навчають своїх членів фінансової ощадливості, дисципліни та організованості, допомагають ефективніше планувати діяльність свого підприємства та сімейний бюджет. Важливо й те, що залучення коштів у кредитні спілки, котрі надходять переважно від малозаможних вкладників, утверджує в їхніх очах не лише довіру до фінансових інституцій, а й до національної грошової одиниці.

Незаперечними є й інші факти на користь кредитних спілок. Останні, як відомо, нині не працюють з іноземною валютою, тому перебувають в авангарді процесу конвертації заощаджень населення та спрямування їх у легітимний фінансовий оборот. Залучення коштів спілками зменшує розшарування населення, оскільки вони сприяють заможнішим і розсудливішим громадянам (часто це люди старшого віку) вкладати кошти, а незаможним молодим людям, однак енергійним та працьовитим, — дають шанс відкрити власний бізнес і досягти мети.

З огляду на все це прикро бачити, як кредитні спілки нині знову рубають під корінь. І це тоді, коли на фінансовому ринку їхнє становище стабілізується під контролем Держфінпослуг, коли нарощування резервів і капіталізація кредитних спілок дають змогу відкрити філії в сільській місцевості і розпочати кредитування найбідніших верств населення. Цей відвертий наступ на кооперативний рух, намагання позбавити його основного принципу — неприбутковості, котра є першоосновою становлення і розвитку кооперативіворів, не тільки може знищити його, а й знову загальмувати розвиток нашого суспільства.

Галина ЖУЛИНСЬКА, заступник голови правління Всеукраїнської асоціації кредитних спілок;

Ростислав ГАЙДАЄНКО, виконавчий директор Всеукраїнської асоціації кредитних спілок військовослужбовців та працівників силових відомств.