На передостанньому засіданні другої сесії Верховної Ради не вдалося набрати належної кількості голосів для внесення до порядку денного сесії двох законопроектів — депутатського і урядового, які, в разі прийняття, повернули б працівникам державтоінспекції право штрафувати порушників правил дорожнього руху безпосередньо на місці порушення. Звістку про це виборці сприйняли кожний на свій лад, залежно від ставлення до людей з жезлами на дорогах. Водночас ситуація не така однозначна, як може здатися на перший погляд. Окрім водіїв і власне працівників міліції, розв’язання проблеми нетерпляче чекають і судові органи. І не просто чекають...

Половину адміністративних справ, якими без перебільшення просто завалені суди першої інстанції, становлять справи про порушення правил дорожнього руху. Стільки їх там набралося за п’ять років (з 5 квітня 2001 р.) дії норми Кодексу України про адміністративні порушення, відповідно до якої даішників було позбавлено права штрафувати водіїв і пішоходів безпосередньо на місці правопорушення (ці функції було передано винятково судам).

Безумовно, завдяки тій нормі кодексу у більшості водіїв-порушників зникла потреба відкуплятися від даішника, а тому статистика зафіксувала за минулу п’ятирічку зменшення хабарів на автошляхах. Але якою ціною це далося — під колесами порушників правил дорожнього руху, образно кажучи, опинилася судова система країни. Міркуйте самі: за даними судстатистики, позаторік судді мусили розглядати більш як три мільйони саме «дорожніх» справ. Як правило, відповідно до закону доводилося карати порушників-водіїв найменшими каральними санкціями — попередженням чи штрафом. Шофер уже й забув про свою провину на дорозі, а тут йому «якась» квитанція — сплати відсуджені у тебе іменем держави п’ять гривень за те, «що не увімкнув поворот такого ось числа енного року».

Доки служителі Феміди «розгрібали» ці кілька мільйонів справ, неважко здогадатися, які справи у цей час суддям доводилося відсувати на пізніше — і цивільні, і адміністративні, і кримінальні. І в якому темпі їх розглядали, коли доходили руки, адже на суддівському небосхилі не розвиднялося — за перше півріччя 2006-го «дорожніх» справ збільшилося ще на 20 відсотків... Дійшло до трагікомічного — судді не встигали карати водіїв-порушників і мусили закривали їхні справи «у зв’язку з пропуском строку накладання адміністративного стягнення».

Зачувши таку своєрідну відстрочку невідворотності покарання, любителі «тиснути на газ» і їздити на червоне світло дедалі частіше почали забувати про складені працівниками державтоінспекції й скеровані до суду протоколи. Наслідки не забарилися — часом їдуть, неначе одні на дорозі, паркуються, де заманеться.

Не будемо тепер з’ясовувати, що заважало самій судовій владі ще кілька років тому вдарити на сполох, зажадати від законодавців переглянути своє рішення. Певне, те саме, що п’ять років тому зашкодило керівництву державтоінспекції, приголомшеному такою привселюдною недовірою законодавців, залишити за собою хоч якісь дієві важелі впливу на учасників дорожнього руху. Сьогодні представники Феміди вочевидь скористалися обізнаністю нового Голови Верховного Суду Василя Онопенка на рецептах законодавчої кухні, знайомих йому за часів депутатства у Верховній Раді кількох скликань. Щойно стало відомо про реєстрацію в законодавчому органі країни розробленого за участю представників судової влади проекту змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення на транспорті, які передбачають повернення працівникам ДАІ права накладати на порушників руху штрафи і робити попередження.

Судді полегшено зітхнуть. Чого не скажеш про суддів як громадян із водійськими правами, а тим паче про власників авто з «некрутими» номерними знаками — вони з жахом пригадають уже призабуті «вольності» на дорозі «сержантів петренків». Поспішаю заспокоїти: законопроект пропонує повернути «працівникам жезла» право карати лише за найменш небезпечні порушення правил руху. Штрафи невеликі — один або половина неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 чи 8,5 гривні) та 34 гривні (два мінімуми). Автори законопроекту логічно вбачають у таких сумах й певні антикорупційні запобіжники — простіше буде штраф заплатити, аніж «відкуплятися» хабарем. Тим паче що оштрафований водій не позбавлений права оскаржити в суді складений працівником ДАІ протокол. І при цьому матиме надію, що розвантажений у такий спосіб суд уже не відкладе справу в довгу шухляду на кілька років.

Виходячи із законопроекту, за судом залишається обов’язок розглядати справи про адмінпорушення на транспорті, за які карають позбавленням права керувати транспортним засобом або оплатне вилучення такого засобу. Одне слово, Феміда вилучатиме і позбавлятиме порушників ПДР, а державтоінспектори — штрафуватимуть і попереджатимуть. Звісно, якщо більшість нинішніх законодавців погодиться у сесійній залі виправити очевидний прорахунок своїх попередників.