«Справа» Рудьковського

В українській владі — знову скандал: міністру транспорту та зв’язку Миколі Рудьковському закидають заподіяння шкоди національній безпеці держави. Йдеться про те, що міністр сприяв приїзду в Україну двох туркменських демократів-опозиціонерів з паспортами країн ЄС. Зателефонувавши в дипмісії України в цих країнах, він попросив прискорити надання їм віз. Що не заперечує і він сам. Щоправда, це не єдиний «гріх», який навішують Рудьковському. Йдеться, зокрема, нібито про його особистий економічний інтерес, якщо опозиціонери-демократи ... переможуть на виборах у Туркменистані...

Скандал резонансний: Президент у зверненні до прем’єра вимагає усунути міністра з посади. Натомість сам глава уряду заявив, що не має для цього підстав. Тим часом Президент увільнив посла України в Австрії, який сприяв наданню віз, стягнення застосовано до інших дипломатів, причетних до цієї справи.

Чим же зашкодив Україні міністр транспорту та зв’язку? За твердженням керівників секретаріату Президента, він спричинив «певні негативні дії» як щодо зовнішньополітичного курсу України, так і для її відносин з Туркменистаном, який вважає, що високі посадові особи сприяють «здійсненню дій з території України, спрямованих проти Туркменистану». Секретаріат Президента вважає: під загрозою було постачання... туркменського газу. Тож — у відставку Рудьковського, який сприяв проникненню в Україну туркменських демократів-опозиціонерів!

Я переглянула мало не всі інтерв’ю Рудьковського, в яких журналісти вчиняли йому справжній допит, — від: «Як він міг?» до: «Чи піде у відставку?» Якщо лишень міністр — не вроджений талановитий актор, то він справді не розуміє, чому його вчинок спричинив такий скандал і вважає його замовним: він лише як «простий громадянин» попросив послів прискорити надання віз...

Утім, Рудьковський в одному з інтерв’ю сказав золоті слова: «Коли б я влаштовував прес-конференції щоразу, коли мене про щось неформально просив Президент, то його теж не було б на посаді».

А що насправді порушили причетні до скандалу особи? Я розмовляла з одним із представників дипкорпусу, котрий зі зрозумілих причин просив не називати його імені. Зокрема, про те, чи такі вже довірливі співробітники дипмісій, котрі начебто незаконно надали візи туркменським опозиціонерам? З’ясовується, якби туркменські гості були небажаними персонами для України, то щодо них посольства мали б застереження. І навряд чи порушили б їх навіть на прохання «простого» громадянина — члена уряду. З другого боку, віза в паспорті не гарантує в’їзду в країну. У разі певних обмежень щодо згаданих осіб при перетині кордону їх до країни не впустили б, що оскарженню не підлягає. Про жодну з цих заборон у заявах ані МЗС, ані секретаріату Президента не йдеться...

Не менше запитань виникає й щодо іншого: туркменські опозиціонери перебувають у міжнародному розшуку, тож не мали права перетинати кордон України? Але ж, приміром, Березовський — теж у такому розшуку, що не заважає йому пересуватися Європою і приїжджати до України. Це право дає йому статус політичного біженця, який мають також і туркменські опозиціонери. Тож не впустити їх Україна не могла, оскільки не лише порушила б міжнародні зобов’язання, а й ризикувала б потрапити до списку ворогів демократії. Щонайменше, як написало одне з видань, «Ющенка звинуватили б у тому, що він поміняв статус демократа на газ».

Щодо газу. Фахівці твердять, що приїзд опозиціонерів, яких не любить офіційний Ашгабат, не може вплинути на постачання газу, оскільки Київ не має прямих зв’язків з Туркменистаном: блакитне паливо в Україну постачає «Газпром» через «Росукренерго»...