Київ очищають від «непотрібних будівель»

Останнім часом київські забудовники всерйоз зацікавилися історичною частиною міста і впритул узялися за її «перетворення». Але якщо раніше висотки зводили на місцях дитячих майданчиків та скверів, то тепер жертвами вандалів нерідко стають і пам’ятки архітектури.

У новорічну ніч із карти Києва зникли одразу три будівлі середини дев’ятнадцятого століття, що належали найбільшому у світі кам’яно-земельному укріпленню «Київська фортеця».

— 1 січня мені зателефонували місцеві жителі й повідомили, що зносять якісь будівлі на території історичного комплексу, — розповідає директор музею-пам’ятки «Київська фортеця» В’ячеслав Кулініч. — Звичайно ж, я спершу не повірив, але все-таки поїхав туди. На місці побачив техніку, що вже вивозила «залишки історії».

Зруйновані споруди створювали двір вежі номер п’ять (це музейний комплекс, що складається із самої вежі та ще трьох будівель), розташованої поблизу станції метро «Печерська». Серед них був і єдиний, що зберігся до наших днів в оригіналі, будинок Київського телеграфу.

— На фронтоні одного з будинків черепицею було викладено — 1875 рік «5 ТП», тобто п’ятий телеграфний парк, — веде далі В. Кулініч. — У Києві телеграф з’явився в 1853 році, тоді він з’єднав місто з Москвою й Санкт-Петербургом. Згодом він розвинувся в ціле телеграфне відділення.

Дві сусідні будівлі використовувалися як казарми, там також зберігалися амуніція, порох і ядра. Директор музею не має сумнівів у тому, що це були дійсно пам’ятки національного значення. Однак тепер на їхньому місці з’явиться більш «значимий» для міста офісно-житловий комплекс. Водночас фортеця складається не тільки з наземних споруд, але й з підземних комунікацій, інженерних мереж, тунелів. Усе це теж може бути знищено, якщо забудовникам знадобиться територія для підземного паркінгу.

— Це, напевно, найбільше руйнування з часів хана Батия, — твердить В’ячеслав Кулініч. — Навіть більшовики наші будинки не чіпали. А сьогоднішнім мільйонерам на цю землю начхати, вони хочуть тільки на ній заробити.

Керівництво «Київської фортеці» вже кілька років намагається об’єднати всі будівлі музею в єдиний комплекс. Відповідні доручення дали і Президент Віктор Ющенко, і Прем’єр-міністр Віктор Янукович, і Голова Верховної Ради Олександр Мороз. А в постанові Верховної Ради від 4 березня 2004 року сказано: «...забезпечити до 1 вересня 2004 року разом із Київрадою, Київською адміністрацією та іншими органами виконавчої влади передачу на баланс Історико-архітектурній пам’ятці-музею «Київська фортеця» усіх земельних і кам’яних пам’яток». Однак ніхто цього так і не зробив.

За словами начальника Головного управління охорони культурної спадщини Руслана Кухаренка, спочатку Кругла вежа і прилеглі будівлі належали Міністерству оборони.

— Міноборони на відкритих торгах продало телеграф і казарми якійсь фізичній особі без погодження з органами місцевої влади й органом охорони культурної спадщини, — пояснив він «Голосу України». — В 2005 році також без відома міста ця фізична особа за договором про купівлю-продаж передала їх організації ЛВ-Холдінг, що звернулася до Київради, щоб закріпити за собою земельну ділянку для експлуатації й обслуговування цих об’єктів. Київрада це право закріпила двома своїми рішеннями.

У Міноборони підтверджують, що раніше на території розташовувалося військове містечко. Згодом з метою наповнення спеціального фонду Держбюджету будівлю № 1 (тобто Круглу вежу) за договором від 23.08.02 було реалізовано фірмі «Бест Лайн» і рішенням міністра оборони України від 20.05.03 № 2990/з земельну ділянку площею 0,7 га повернуто земельному запасу міста. Будівлю №2 загальною площею 1528 кв. м з 1996 року звільнено, в інтересах Збройних сил вона не використовується і перебуває на балансі Київського КЕУ. З метою збереження державного майна її передано в оренду корпорації «Best Іnternatіonal Conektіons. Іnc» США. Пояснити, що таке будівля №2, «Голосу України» не зміг навіть директор музею В’ячеслав Кулініч.

Тим часом у міській адміністрації розпочато службове розслідування стосовно законності знесення будинків на території «Київської фортеці». Нещодавно заступники київського голови Віталій Журавський та Володимир Головач на прес-конференції зачитали попередні результати роботи комісії. За їхніми словами, знесені на Печерську будівлі не є об’єктами національного значення. На державному обліку як пам’ятки національного масштабу вони не значаться. Єдина пам’ятка, що включена до державного реєстру культурної спадщини, — це Кругла вежа. Зараз вона в робочому стані, там проводиться ремонт даху.

— Офіційних документів, які б свідчили про те, що на вулиці Рибальській, 24/16, розташовані пам’ятки охорони культурної спадщини, до цього часу в нашому розпорядженні немає, — сказали вони.

Також члени комісії зазначили, що до Нового року на вказній ділянці були зовсім не телеграф і казарми, а звичайні гаражі. За словами Головача, перевірка встановила, що місце, де мав розташовуватися телеграф, зараз покрите асфальтом...

Якщо це справді так, то забудовникам уже вдалося уникнути максимальної міри покарання — за знесення будівель національного значення їм загрожувало позбавлення волі терміном до п’яти років. А оскільки пам’ятки не є особливо цінними, то можна відбутися й штрафом. Адже незважаючи ні на що, будинки таки розташовувалися в зоні охорони пам’яток архітектури національного масштабу. Про це сказано в документі від 14 листопада 2002 року, виданому Мінкультури: зона «п’ятої вежі» відведена під перший рівень охорони ділянки, де заборонені будь-які земельні й будівельні роботи. Приблизний розмір території — 100 на 140 метрів.

— Дійсно, ці об’єкти були розташовані на охоронюваній території, і за те, що забудовники проводили роботу без дозволу Центрального органу охорони культурної спадщини, вони повинні понести адміністративну відповідальність, — сказав Кухаренко на прес-конференції у міській адміністрації.

У Мінкультури дотримуються іншої думки. «Якщо ці споруди не були об’єктами національного значення, то юридично нашого дозволу на їх знесення ми не вимагаємо», — пояснюють там. Але одразу виправляються: якщо зараз на тій території почнеться будівництво без дозволу Центрального органу охорони культурної спадщини, то тоді можна буде говорити про порушення.

За дорученням заступника Генерального прокурора України й прокурора міста Є. Блаживського нині органами прокуратури Києва проводиться перевірка законності знесення будинків на вулиці Рибальській, 24/16. За результатами перевірки прокуратурою Києва буде прийнято рішення.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.

КОМЕНТАРІ

Володимир ЯворІвський, народний депутат, голова парламентського Комітету з питань культури й духовності.

— Те, що сталося буквально на наших очах, — знищення «Київської фортеці» у новорічну ніч — зроблено нахабно, спеціально для того, щоб довести свою безкарність. Тут є навіть якийсь виклик — подивіться, які ми, нам наплювати на вашу історію, ми можемо все за ніч знести. Навіть постанова Верховної Ради цю пам’ятку не врятувала. Тут бачимо підтвердження недосконалості нашої системи. Я негативно ставлюся до того, що нам необхідно «вистрілити» новими законами і цим поліпшити ситуацію. Просто потрібно українському народу бити в дзвони й у такий спосіб звертати увагу уряду на те, що відбувається.

Микола Пархоменко, перший заступник Всеукраїнської громадської організації охорони пам’яток архітектури.

Як правило, винуватець у таких випадках відбувається тим, що його трохи «посклоняют». Як сьогодні на Рибальській, де знесли пам’ятки. Я впевнений, що через рік там знову почнеться будівництво, а до цього місце пустуватиме. Руйнівників полають, на цю тему поговорять, поступово забудуть, і тоді вони знову візьмуться за діло. На це вони і розраховують, коли самовільно, без будь-яких дозволів, знищують пам’ятки. Усі знають, що буде скандал, може, навіть порушать кримінальну справу, але закінчиться все, у крайньому разі, невеликим штрафом. Сьогодні вже почали говорити, що це були зовсім і не пам’ятки архітектури. Тепер можна сказати будь-що, навіть Софію Київську можна визнати не такою вже й цінною. Це просто чутки, які розпускає сам інвестор, щоб послабити удар на себе. Узагалі, говорити про те, цінна пам’ятка чи ні, вже запізно, про це треба було думати раніше. А так — це відкритий вандалізм, та ще й з викликом. От побудуємо, і нам за це нічого не буде. Найстрашніше, що так воно і станеться.