«Сісти тут легко, зате вийти звідси важко»

Свої вітання надіслали Віктор Ющенко та Віктор Янукович. Серед гостей житомиряни пізнавали насамперед Павла Поповича, першого українця, що побував у космосі, котрий охоче розповідав про свої враження від зустрічей з Головним конструктором, і першого космонавта незалежної України Леоніда Каденюка. Разом з ними були Віталій Жолобов, який літав у космос 1976 року, а нині очолює Аерокосмічне товариство України, льотчики-космонавти СРСР і Росії Олександр Александров та Валерій Токарєв, Юрій Алексєєв — у минулому керівник «Південмашу», а нині генеральний директор Національного космічного агентства України. До міста, де народився Сергій Павлович, прибула і дочка засновника практичної космонавтики Наталя Корольова з численною ріднею — трьома його внуками і трьома правнуками, а ще — її невістки, усього дев’ять осіб.

«Ми вважаємо Житомир своїм рідним містом», — не раз повторювала Наталія Сергіївна. Перший раз вона побувала тут ще 1968 року. Затим приїздила сюди на відкриття Меморіального будинку-музею, пам’ятника С. П. Корольову, на інші пам’ятні події. Приємний сюрприз чекав її і цього разу, коли урочисто відкрили меморіальну дошку на будинку, де 27 жовтня 1906 року хрестили маленького Сергійка. Про те, що ця подія відбулася в церкві святої Софії, місцеві краєзнавці знали давно. Відомо було й те, на якій вулиці вона розташовувалася. Але в якому саме будинку? Встановити це допоміг випадок. У спецшколі-інтернаті робили ремонт, під побілкою раптом виявили фрагмент церковного розпису. Його вирішили зберегти, а на прохання виготовити меморіальну дошку активно відгукнулися місцеві підприємці. До речі, розташований цей будинок біля парку, що носить ім’я космічного першопрохідника Юрія Гагаріна.

Ще одна приємна подія: у центрі Житомира з’явився майдан Корольова. Схвально сприйнято й іншу новину. Обласна влада вирішила запровадити стипендію імені С. П. Корольова. Призначатимуть її найкращим студентам технічних вузів України — вихідцям із Житомирщини.

Серед сувенірів, які Наталя Сергіївна повезла з Житомира, — вишита картина, на якій — музей Корольова. Це головний для неї будинок у Житомирі. Донька конструктора високо оцінила старання земляків її батька, які відремонтували музей, оновили експозицію, найповніше розкрили риси Сергія Павловича. Вона теж приїхала до Житомира не з порожніми руками. А ще доктор медичних наук професор Н. С. Корольова знаходить час і сили для глибшого вивчення біографії свого батька, розкриття тих його сторінок, які раніше не були відомі широкому загалу. Музей космонавтики і військове училище радіоелектроніки імені С. Корольова одержали в подарунок нове видання її книги про батька.

На урочистих зборах, присвячених ювілею, не було стандартної доповіді з переліком заслуг академіка перед людством. На екрані один за одним з’являлися фотознімки, копії документів, якими ілюстрована книга, а Наталя Сергіївна розповідала. І не тільки про планери та літаки, з яких він почав, та космічні ракети, якими прославився. Ось перший дитячий спогад. Їй п’ять років, батько вже повернувся з Колими, де як «ворог народу» видобував золото, працює в «шарашці» — тюремному конструкторському бюро. Нарешті дозволили побачення в тюрмі, а вона (їй же говорили, що він льотчик, тому й не живе дома) допитується, як же він зміг сісти тут, коли двір такий тісний. А охоронець відповідає за нього, що сісти тут легко, зате вийти звідси важко. Інший спогад: Москва тріумфує, зустрічає після польоту Юрія Гагаріна, але батько так і не зміг потрапити на Красну площу. Він був так засекречений, що в анкетах писала «батько — інженер». Розсекретила його тільки смерть. Тому й не одержав Нобелівської премії, хоч за рубежем його двічі намагалися висунути на її здобуття — після запуску першого супутника і польоту Гагаріна — тільки прізвище треба було назвати.

...41 рік минув відтоді, як «Правда» опублікувала некролог про конструктора космічних систем, але й досі стартують у небо «сімки», створені завдяки генію Корольова...

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.