Іван Плешаков новий рік не раз відзначав черговим запливом у річці. Чоловік він імпульсивний, рішення приймає швидко, до того ж — легкий на підйом, тому цілком припустимо, що наприкінці року може опинитися, скажімо, в Ямало-Ненецькому окрузі і ще раз підкорити зимову Об. А що? Тут у нього багато знайомих сибірських козаків, ставляться до нього, як до земляка, хоча живе Іван у Станично-Луганському районі на Луганщині. Більше того, за форсування Волги взимку сибіряки нагородили свого донбаського друга медаллю Федора Плесковського, захисника Порт-Артура. А може, варто податися у Твер, узяти участь у традиційних змаганнях «Біг по снігу босоніж»? Там теж чекають. Як-не-як він — радник тамтешнього отамана. Одне слово, станичанин Іван Плешаков — людина відома не лише на Луганщині, адже переплив більш як 30 річок багатьох країн. До того ж такі запливи, частина з яких проходить із зв’язаними руками, — не зовсім хобі. У такий спосіб 55-літній Іван Іванович пропагує здоровий спосіб життя.

Плавати його навчив батько. Він заганяв шестирічного Івана в воду, змушував хлопчика хапатися за хвіст бика й дублювати у воді всі рухи тварини. Було важко і страшно, але батько щоразу повторював:

— Якби твій прадід не вмів плавати, його згноїли б у турецькому полоні. Але йому таки вдалося втекти, перепливши річку із зав’язаними руками. Тому й урятувався.

Цю історію про свого героїчного батька розповідав і дід, який, до речі, прожив 103 роки. І так вона врізалася хлоп’яті в пам’ять, що вирішив він не лише навчитися добре плавати, а й досягти досконалості в цій справі, зазирнувши за межу неможливого. На цьому шляху було чимало ситуацій, коли доводилося балансувати між життям і смертю. Навіть маючи достатній досвід, Іван якось так заплутався в мотузках, що, зовсім заклякнувши в крижаній воді, ледь не пішов на дно. Але Бог не допустив такої втрати. Відтоді під час встановлення рекордів були присутні рятувальники.

У Плешакова є ритуал. Коли він перепливає річку, перше, що робить, — випиває склянку води, а потім починає танцювати. Відповідно до його філософії, танці дають людині здоров’я, заряджають позитивною енергією, але тільки якщо робити це на природі. А очищатися потрібно водою і зірками. Холодною, підкреслює Плешаков, тому що гаряча вода — мертва вода. І розповідає таку історію.

Занедужав у нього молодший син. Температура висока, горить хлопчисько. Взяв Іван голого малюка на руки, сам роздягнувся й вийшов на вулицю. Було це взимку, мороз хоч і невеликий, але подих перехоплював. Пригорнув він сина до себе і вилив на голови цебро крижаної води. Хлопчисько злякався, зайшовся кашлем. А коли відкашлявся, з’ясувалося, що температура спала, хвороба почала відступати. Взагалі Іван вважає, що жінка ближче до природи, тому більший ефект досягається в тому разі, якщо загартовуванням дітей опікується мати. А ще він радить частіше стояти під зірками з непокритою головою. Сам Плешаков уже 15 років узимку і влітку ходить без головного убору. Він переконаний, що якщо любити природу, вона не буде карати, тому можна пити воду з будь-якої водойми, навіть із калюжі, і не занедужати. Найбрудніша річка з тих, котрі довелося перепливати Івану, — це Кальміус. Але, за традицією, козак випив і цієї водички. Нічого поганого з ним не сталося, а все тому, що природа для нього — це життя, а життя треба любити.

Івана Плешакова вважають диваком, але він не ображається. Слава Богу, почуття гумору його не зраджує, тому він сам про себе може розповідати цікаві історії. Наприклад, такі.

Річка, в якій він купається, пролягає за півкілометра від будинку. Якось узимку в 25-градусний мороз вийшов він зранку на берег, а річка, виявилося, вкрита льодом. Що робити? Повернувся додому, взяв сокиру, щоб ополонку прорубати, — і бігом назад. На дорозі зустрів незнайому жінку. В тієї — жах в очах: голий мужик із сокирою в руках. Маніяк! Довелося пояснювати. Коли перепливав Луганку із зав’язаними руками й очима, теж виникла ситуація. Як розповідає Іван Іванович, вийшов він на берег, віддихався, а потім став рвати суху траву, збираючи її в букет. На протилежному березі захвилювалися. Мовляв, якось неадекватно поводиться рекордсмен, схоже, схибнувся в холодній воді.

— А я хотів подарувати жінкам квіти, — пояснює Плешаков. —Щоправда, в березні вони вже були висушені сонцем, вітром і морозом, але я вважав, що якщо ці рослини освітлені моїм почуттям любові, то вони прекрасні. І знаєте, жінки оцінили мій учинок. Треба все робити з любов’ю до людей, тоді буде менше хворих і нещасливих.

Луганськ.

Фото автора.