Профспілкова вакханалія завершується?

Третього жовтня 2006 року народним депутатом України Я. Сухим був поданий проект закону України (реєстраційний номер 2257) «Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України». Незважаючи на те, що боси ФПУ закидали Верховну Раду заявами, що, мовляв, «прийняття такого законопроекту є неприпустимим», бо, крім того, що він, на їхню думку, суперечить Конституції України та нормам міжнародного права, минулої п’ятниці 357 депутатів прийняли цей законопроект у другому читанні. Більше того, багато хто вважає, що запропонований документ куций, адже не стосується всього майна, яке ФПУ вважає своїм. Нині гра йде на випередження: хто швидше — чи Фонд держмайна отримає інфраструктуру, яка ще залишилася, чи лідери профспілок збагрять її до рештки. Хоч як там було, але минулої п’ятниці Верховна Рада кинула пробну кулю у справі визначення бодай частки державного майна на ринку профспілкової нерухомості.

Міністерство юстиції України, яке вивчало законопроект Я. Сухого, у своїх висновках зазначає, що «положення закону про майно профспілок мають торкатися не лише майна санаторно-курортного та туристичного призначення, а й усього майна, яке перебуває у володінні федерації». Але збороти профспілкового монстра, який, свого часу швидко зорієнтувавшись, прибрав собі до рук об’єкти вартістю мільярди доларів, нелегко. Не вдалося це ані КРУ, ані прокуратурі, ані Фонду держмайна Валентини Семенюк. Не вдалося це і СБУ часів Турчинова, який у червні 2005 року звертався до Голови тодішньої Верховної Ради В. Литвина, стверджуючи, що: «На порушення Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» було включено 330 санаторно-курортних закладів. У ході господарської діяльності вказаного товариства відбувається розпродаж та виведення його майна до статутних фондів новостворених комерційних структур, що призводить до зменшення активів ЗАТ. При цьому відчуження майна здійснюється без участі ФДМУ, що є порушенням Постанови Верховної Ради від 4 лютого 1994 року. Протягом 1996—2004 років, — стверджує О. Турчинов, — «Укрпрофоздоровницею» продано 15 цілісних майнових комплексів та 305 окремих об’єктів нерухомості, що призвело до зменшення статутного фонду товариства на 200 мільйонів гривень (з 1 мільярда 80 мільйонів до 880 мільйонів)».

За даними авторів законопроекту, вказаними в пояснювальній записці, «останніми роками Федерація професійних спілок України та створені нею акціонерні товариства ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та ЗАТ «Укрпрофтур» продали цілісні майнові санаторно-курортні та туристичні комплекси, окремі споруди, спортивні бази та інше майно... Тільки в 2005—2006 роках ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та ЗАТ «Укрпрофтур» реалізували 34 об’єкти та цілісні майнові комплекси на загальну суму 8 мільйонів 779 тисяч гривень. За той самий період ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» продало 10 пакетів акцій на загальну суму 129 мільйонів 510 тисяч гривень». На думку автора законопроекту, значна частина отриманих коштів пішла не на розвиток санаторіїв, турбаз або ж на здешевлення путівок для трудящих, а на утримання ФПУ, «Укрпрофоздоровниці», «Укрпрофтуру». Як стверджує екс-голова ФПУ, народний депутат України Олександр Стоян, це страшні речі, адже за його каденції санаторії сплачували профспілці 3—7 відсотків. Колишній керівник обурений тим, що нині з молотка йдуть цілі оздоровчі комплекси, тоді як при ньому відчужували окремі корпуси оздоровниць, котрі потребували великих коштів на реконструкцію.

Двадцять першого вересня 2006 року президія Федерації профспілок України на своєму засіданні прийняла безпрецедентну постанову, якою фактично ухвалила подальший продаж майна. Постановою визначено 38 підприємств ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», десятки турбаз та інших об’єктів ЗАТ «Укрпрофтур», які, на їхню думку, підлягають негайному продажу. Це санаторій «Жовтень» поблизу Києва, санаторій ім.30-річчя Жовтня в Алушті, оздоровниці «Чорне море», «Україна», «Валентина» в Одесі та інші. Такі дії з боку нового керівництва ФПУ та утворених ЗАТів, стверджує автор законопроекту, викликали обурення навіть у їхніх підлеглих. Як зазначається у пояснювальній записці, «у листі, адресованому членам президії ФПУ за підписами голови ЦК профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України В. І. Козаченка та президента Української федерації профспілок нових організацій А. Г. Михайленка привертається увага до тих фактів, що відчуження майна проводиться закрито і непрозоро».

Окрема історія — з санаторно-курортним господарством Трускавця. Свого часу інфраструктура унікальної водолікарні «Трускавецькурорт» не була втрачена трудящими завдяки втручанню тодішнього президента Леоніда Кучми, який полюбляв «Нафтусю». Тепер же, незважаючи на бажання нинішнього Президента загнуздати майнову вакханалію, нічого профспілкового у Трускавці майже не залишилося. Нині керівник «Трускавецькурорту» Богдан Арсентійчук фактично залишився біля розбитого бювета.

Що стосується «Жовтня», який може бути приватизований, як завжди, за балансовою вартістю, то він є унікально ласим об’єктом з десятьма гектарами землі та лісу під Києвом, ціна за сотку яких наближається до 50 тисяч доларів. Те, що без даху над головою, кваліфікованої медичної допомоги, без надії залишаться тисячі хворих на тяжкі серцеві недуги, пацієнтів після інсультів, чорнобильців, вагітних, за такого розкладу, мабуть, нікого не цікавить.

ФПУ, здається, вже давно стала успішним комерційним підприємством, де ґешефт є основною чеснотою. З обставленого дорогими імпортними меблями кабінету на київському майдані Незалежності, 2, проблеми малих українців розгледіти важко.

Так, наскільки мені відомо, за рахунок ФПУ не здешевлюється лікування жодним категоріям трудящих. А так звані профспілкові путівки надає людям Фонд страхування з нарахувань на зарплату всіх працівників, є вони чи не є членами профспілок.

А тепер підіб’ємо народні «бабки». Або: що ми, трудящі, маємо? Велику ілюзію щодо існування організації, яка покликана захищати наші інтереси. Адже на практиці, гадаю, ФПУ залишилася нащадком радянських профспілок, створених для ще більшого пригноблення робітника, селянина, службовця державою. Перелицьовані в українські, колишні соціалістичні сталінські профспілки нині стали акулами капіталізму. Держава нехотячи вигодувала великого неконтрольованого профспілкового монстра, який працює і діє переважно у своїх інтересах, у той час як справа захисту прав та інтересів людей праці дедалі більше стає виключно їхньою проблемою. Трудящі, крім усього, ще й оздоровлюються та лікуються власним коштом. Чи не тому щорічно профспілки втрачають величезну кількість членів? — запитує депутат Верховної Ради від фракції БЮТ Михайло Волинець.

Держава з огляду на політичні моменти не встигає розібратися в цих процесах, хоча вона має бути арбітром між роботодавцями і профспілками. Незалежні профспілки ще слабкі, бо не мають такого матеріального ресурсу, як ФПУ. Та й керівники підприємств прагнуть, щоб на підприємствах залишилися відсторонені, слухняні кишенькові профспілки радянської школи. Усе це загрожує наростанням соціальної напруги, виникненням страйків, протестів, можливих революцій. Дуже небезпечно, коли профспілкові функціонери стають олігархами і просякають бізнесом. Так було в довоєнній і повоєнній Америці, але там держава знайшла в собі сили знову закоркувати джина у пляшку. Чи не пора це зробити Україні? — задає риторичне запитання народний депутат.

Розпочати слід із негайної і детальної ревізії проданого і ще не проданого майна, доки ще щось залишилося. З передачею його у Фонд держмайна. Минулої п’ятниці депутати перший крок зробили. Встановлено мораторій, але він не міцніший за уявну кригу цієї безсніжної зими.