У ніч під старий Новий рік усі дороги на Тернопільщині ведуть до старовинного наддністрянського села Горошови, що у Борщівському районі. З пагорба відкривається залитий вогнями півострів, який омивають води Дністра. Сюди тягнеться кавалькада машин. Але потрапити на карнавал не так просто. Нас перепиняє кілька постів. Де вимагають відкупного, де частують рибною юшкою, яка вариться тут-таки в казані, де прекрасні дами (переодягнені парубки) пропонують помити авто. Дощ ллє, мов з відра, псує настрій. Але коли опиняєшся на головному майдані села, забуваєш про все. Навіть примхи цьогорічної погоди не здатні зіпсувати знаменитої горошівської Маланки. Потрапляєш то у полон циганів, то у коло героїв бразильських серіалів, то маєш нагоду поспілкуватися з відомими українськими політиками... А який вепр розкланюється з гостями карнавалу: завдовжки метрів з десять, у висоту не менше чотирьох... А ось і фортеця Євросоюзу з міцно зачиненими перед Україною дверима, але без даху — проникнемо і туди. А що вже Маланок — одна краща за одну... Кожна компанія, а їх у селі до тридцяти, показує своє дійство. Готуються до карнавалу мало не цілий рік, ревно стежачи, щоб таємниця перевдягання, бува, не стала відома конкурентам. Бо кожна ватага хоче бути на карнавалі найкращою й отримати приз.

Маланкують у Горошовій з діда-прадіда. Запитую веселих клоунів Андрія Никарчука і Андрія Косована, з якого часу вони карнавалять. Жартують, що з пелюшок. І вони, мабуть, не далекі від істини. Принаймні трирічний Юліанчик Гаврилів так майстерно видавав себе за циганочку, що я кілька разів перепитувала в мами його ім’я. Думала, що то Юля, а не Юліан. А сама Галина так вжилася у чоловічу роль, що повела продавати на ярмарок свою половину: чого не зробиш, аби сулія була повна. Сценки одна актуальніша за другу: що з життя села, що з сучасного українського політикуму... Та все з дотепними жартами, піснями. Аж не віриться, що в одному селі може бути сконцентровано стільки талантів у віршуванні і співах. Хоча коли поспілкувалася з Анастасією Яківчук, перестала дивуватися. Її брат Авксентій Яківчук, відомий мистецтвознавець (на жаль, уже покійний), записав у Горошовій півтисячі пісень. Анастасія продавала на ярмарку книжку брата про рідне село, а виручені кошти сподівалася вкласти у видання пісенника.

Спілкуюся з Інеш і Джованні, які спеціально прилетіли на карнавал з італійського міста Річоні. Вони у захопленні від українських традицій, наших щедрівок і колядок, чудових вишивок. А як раділи італійці календарикам від «Голосу України»!.. Про горошівську Маланку вони дізналися від наших заробітчан. Були тут і канадці. Фестиваль потроху виходить за межі України. Голова обласної ради Михайло Миколенко мріє про те, щоб Горошова стала українським Ріо-де-Жанейро, щоб українці набиралися тут народного духу і поширювали його по всій Україні. Що ж, уже тепер можна було побачити машини з номерами багатьох областей. Михайло Архипович розчулений, згадує своє щедрування на Вінниччині, звідки родом. У його дитинстві, коли церкву переслідуваkb, було мало не подвигом піти колядувати чи щедрувати. Але ходили, щедрували, засівали. А свято Маланки у нього асоціюється з бабусею Меланією, яка була дуже доброю людиною.

Голова облради, котрий, до речі, привіз у Горошову мало не весь свій апарат, пообіцяв наступного року взяти участь у конкурсі Маланок. А якщо на повному серйозі, то допомогти розбудувати це диво — горошівський карнавал, а також закінчити довгобуд з бородою — місцевий будинок культури.

Сільський голова Володимир Левко каже, що оце вперше обласна і районна влади долучилися до проведення карнавалу. Скажімо, голова районної влади Іван Чепесюк пообіцяв спонсорувати переможцям фестивалю поїздку до будь-якого обласного центру (за їхнім вибором). Але щоб зробити Горошову карнавальною Меккою, потрібна підтримка держави, Міністерства культури і туризму. Усі затрати з часом окупилися б сторицею. Взагалі на це село варто звернути увагу. Сприятливий клімат дає змогу вирощувати ранні помідори й огірки. На місцевій сировині працюють консервні заводи в усій окрузі. Сільський голова хоче, щоб у Горошовій було своє переробне підприємство, зробити гуртовню, щоб селяни не стояли на базарах із своєю продукцією. Одне слово, наддністрянське село має потужний виробничий, творчий, духовний потенціал і влада повинна допомогти його використати.

Цілу ніч Горошова карнавалила. Наступного дня вшановували Василів, визначали переможців... і почали готуватися до наступного фестивалю.

Тернопільська область.

Фото автора.

 На фото: два Андрії — Никорчук і Косован маланкують мало не з пелюшок.