Із досьє «Голосу України»: Із досьє «Голосу України»:

Народився 7 липня 1964 року в Алма-Атинській області (Казахстан) в сім’ї залізничника. Вихованець Казанського військового суворовського училища (1979—1981 роки). Закінчив Київський інститут народного господарства.

Трудову діяльність розпочав у Полтаві. З 1986 до 1988 року обіймав посаду старшого економіста в управлінні виробничо-технічної комплектації Полтавського «Облагробуду». З 1988 по 1990 рр. — на комсомольській роботі.

З 1990 року працював у Державній податковій інспекції. З липня 2001 року до травня 2006 року працював на посаді заступника директора регіонального управління комерційного банку «Приватбанк».

З березня 2006 року — депутат Полтавської міської ради. З травня 2006 року — секретар міської ради. Міським головою обраний 26 листопада 2006 року (набрав 53,78 відсотка голосів).

Одружений, має двох синів.

— Тривалий час околиці Полтави залишалися поза увагою влади. Одна з ваших програм так і називається — «Місто без околиць». Андрію Всеволодовичу, що вже зроблено?

— Програма ця вирішується комплексно — в загальноміському контексті. Активно задіюватимемо для її реалізації й наші районні ради, щоб вони впритул займалися проблемами жителів. Люди не повинні страждати тільки тому, що живуть далеко від центру.

Сподіваємося і на співпрацю з місцевими громадами. Ще в ході передвиборної кампанії я був дуже здивований, що в тих же Яківцях чи на Климівці, в інших приміських селищах протягом останніх 5-7 років не проводилися навіть... вибори селищних голів. Тому і в організаційному плані нам треба задіяти потенціал місцевого населення.

А загалом у рамках програми «Місто без околиць» уже вдалося вирішити багато питань. Зокрема пов’язаних з транспортним обслуговуванням, з приводу чого раніше було чи не найбільше нарікань.

— В ході передвиборної кампанії можна було зробити висновок, що вас дуже активно підтримували саме мешканці околиць. Певне, вони відразу побачили «світло в кінці тунелю»?

— Світло вони побачили не лише в переносному смислі. Це звучить смішно, але з’ясувалося, що одним із «найтемніших» місць у Полтаві виявився Богом і владою забутий провулок... Депутатський. Відтоді освітлили не лише його. Загалом у місті вже з’явилося понад 7 тисяч нових світильників — значно економічніших і довговічніших. Наступний етап — з січня по квітень — це продовження роботи на околицях. Завдання «донести» світло навіть туди, де сьогодні ще немає й стовпів, — у найвіддаленіші провулки і приміські селища. Щоб ви уявили собі обсяг цієї роботи, достатньо сказати, що в місті з’явиться ще 7 тисяч світильників.

Нині йдеться не лише про те, щоб Полтава стала «найсвітлішим», а й безпечнішим містом. Для цього плануємо встановити загалом близько двох сотень сучасних... відеокамер — передусім у місцях, скажемо так, неблагополучних, там, де найбільше трапляється різних правопорушень. І сподіваємося, що реалізація даної програми матиме велике профілактичне значення.

— Реформування житлово-комунального господарства — проблема, яка хвилює передусім населення...

— Проект реформування житлово-комунального господарства підготовлено. Програма-мінімум: протягом першого півріччя вивести цю сферу на рівень роботи без збитків. Хоча б... Як це зробити? На громадські слухання ми вже готові внести відповідні пропозиції. Серед них є й така: укладення договорів з жителями міста на певний пакет послуг, які гарантовано мають надавати ЖЕДи (з чітким визначенням їх вартості). Мешканці того чи іншого будинку матимуть змогу самостійно формувати коло цих послуг і знатимуть, за що конкретно вони платять гроші.

Водночас ми прекрасно усвідомлюємо, що сьогодні не можна перекласти на плечі самих лише мешканців виконання тих чи інших робіт, скажімо, з ремонту комунікацій. Тому має підставити своє плече місто.

У наших планах на 2007 рік — ремонт приблизно ста під’їздів, комунікацій у підвалах житлових будинків.

До речі, є ще один цікавий проект: передати внутрібудинкові комунікації на обслуговування «Полтававодоканалу» й «Полтаватеплоенерго». Це могло б зняти безліч проблем, а бюджетні кошти використовувалися б набагато ефективніше, за цільовим призначенням.

— В останні роки найбільше проблем було з відомчим житлом...

— Це й справді проблема, яка хвилює багатьох мешканців міста, адже саме вона у великій мірі гальмує реформування системи житлово-комунального господарства. Донедавна ледь не найбільшою, можна сказати, бідою були для міста проблеми так званого авіамістечка, мешканці якого після розформування військової частини виявилися «безбатченками». На цю проблему довго закривали очі і в Києві, і в Полтаві, а це лише затягувало вузол негараздів... Зрештою міноборони таки передало авіамістечко у комунальну власність міста. Ми встигли вже там багато чого зробити, щоб колишні військові відчули себе повноправними жителями міста.

А на останній сесії міськради прийнято чергове рішення про передачу в комунальну власність ще 14 будинків «Полтаваагробуду». Тепер, з одного боку, люди там матимуть змогу приватизувати своє житло, з другого — у міста з’явиться можливість привести ці будинки до ладу в комплексі з іншим житловим фондом.

— А яка ситуація зі спорудженням нового житла?

— 86 тисяч квадратних метрів житла за підсумками року — це значно вищий показник, ніж у 2005-му. В наших планах вийти на 100 тисяч квадратних метрів, щоб, з одного боку, створити здорову конкуренцію на цьому ринку, що має здешевити житло, а з другого — за допомогою чітких і прозорих «правил гри» вирішувати проблеми соціального житла.

— Яким буде бюджет міста 2007 року?

— На мою думку, чим менше влада втручатиметься в економіку, у виробництво, у підприємницьку діяльність, тим відраднішими будуть результати. А наше завдання — створити добрі умови для роботи підприємств усіх форм власності, забезпечити привабливий інвестиційний клімат.

Якщо ж коротко про бюджет-2007, то він збільшиться майже на чверть. На жаль, суттєво вплинути на покращення фінансування тієї ж медицини, освіти знову буде дуже складно. Адже весь «приварок» фактично «з’їдять» зростання цін на енергоносії і збільшення мінімальної заробітної плати.

Місцеве самоврядування не має можливостей впливати на бюджетну політику, визначати пріоритети. Більше того, місцеві бюджети формуються згори вниз — за залишковим принципом: хто ділить, той і володарює. Такий підхід суперечить Європейській хартії про місцеве самоврядування і Конституції України. Роками йдеться про те, що повинно бути інакше, але, як то кажуть, віз і нині там.

На відміну від багатьох регіонів, Полтава — донор Державного бюджету. А це означає, що приблизно 80 відсотків зібраних коштів ми повинні віддавати державі. Якби не цей прикрий факт, ми були б цілком самодостатніми.

Але турбує й те, що держава не забезпечує коштами навіть виконання повноважень, делегованих... нею ж місцевому самоврядуванню!

Прикро й те, що, хоч би як складалася ситуація в місті, перерозподіляти кошти між галузями ми не маємо права. Все визначено раз і назавжди — в центрі. Звідти, виходить, видніше...

На потреби міста або, як сказано в законі про бюджет, на «власні повноваження» залишається всього 31 мільйон гривень. Це лише 1,6 відсотка від зібраних у місті податків і зборів. А їх потрібно розподілити на житлово-комунальне господарство, позашкільну освіту, всі місцеві програми, в тому числі й соціального захисту населення!

— Однак ви не з тих, хто опускає руки...

— Так, місто повинне розвиватися, рухатися вперед. Тому ставка буде на бюджет розвитку й залучення коштів до цільового фонду. Доведеться кардинально змінити підходи до використання фінансів. Якщо раніше вони спрямовувалися на грандіозні проекти на зразок будівництва фонтанів і монументів сумнівної цінності, то тепер їх буде витрачено на розв’язання проблем, що хвилюють багатьох полтавців.

Інтерв’ю взяв Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ.