10 січня 2007 року оприлюднено лист співдоповідачів Моніторингового комітету ПАРЄ Ханне Северинсен і Ренате Вольвенд на адресу Голови Верховної Ради України Олександра Мороза, в якому автори припустилися тиску на законодавчий орган — Верховну Раду України та її Голову. Вони намагаються скомпрометувати діяльність незалежного конституційного органу — Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і нав’язати свою точку зору щодо кандидатури на цю посаду та способу його призначення.

У межах своїх повноважень, визначених статутом Ради Європи та зобов’язаннями відповідно до Висновку № 190 (1995) про вступ України до Ради Європи, Моніторинговий комітет може надавати рекомендації виключно стосовно поліпшення інституційних засад діяльності державних органів та вдосконалення правової системи держави. Водночас це жодною мірою не дозволяє давати коментарі та оцінки про діяльність посадових осіб держави та кандидатур для призначення на певні посади.

Тому позиція авторів листа є не що інше як брутальне порушення загальновизнаних принципів міжнародного права, зокрема державного суверенітету та невтручання у внутрішні справи. Адже призначення будь-якої особи на будь-яку посаду є виключно суверенним правом будь-якої держави. Вважаємо, що доповідачі тим самим проігнорували також принцип моралі в сучасних міжнародних відносинах, вдавшися до спроби зганьбити діючого Уповноваженого з прав людини та поширити про нього недостовірної інформації, що принижує авторитет України та її народу.

Не може не викликати сумніву те, що такі досвідчені парламентарії, які представляють країни, де панує принцип верховенства права, без стороннього впливу представників певних зацікавлених політичних сил у самій Україні зробили б такий невиважений і непритаманний Раді Європи заангажований крок.

Вимога до голови українського парламенту з боку авторів листа про відповідне «переконання українських законодавців, зокрема лідерів парламентських фракцій», є не що інше як висловлення недовіри законодавчим крокам народних обранців напередодні голосування з кандидатури українського омбудсмана.

Закликаючи Голову Верховної Ради України до неупередженої позиції під час призначення українського омбудсмана, п. Х. Северинсен і п. Р. Вольвенд фактично самі продемонстрували свою упередженість та спробу чинити тиск на законодавчий орган України — члена Ради Європи.

Вважаємо за необхідне доручити Постійній делегації України в ПАРЄ довести нашу позицію до відома парламентаріїв Ради Європи та всіх членів Моніторингового комітету.