Про парадокс і парадоксальне «гоп»

Якщо вірити Держкомстату, стосовно грудня 2005-го минулого місяця ціни на продовольчі товари додали 3,5 відсотка, непродовольчі — 2,5, послуги — 49,4 відсотка. Стосовно листопада — послуги і тарифи на електроенергію, газ, тепло та воду подорожчали на 3,0 відсотка. Ці темпи перекрило тільки здавання в оренду власної нерухомості (5,5 відсотка). Прикінцевий результат, на жаль, тільки на 0,7 відсотка поступається «ціновому здобутку» 2004-го. Тож у другому півріччі ми втратили шанс позмагатися за звання країни з помірною інфляцією. Нагадаю, ще за сім місяців минулого року індекс споживчих цін становив 103,8 відсотка, за п’ять останніх місяців інфляція зросла на 7,8 відсотка. Парадокс полягає в тому, що інфляцію 2006-го з точністю до плюс-мінус двох десятих спрогнозував уряд Юрія Єханурова торік у січні. Чи не означає це, що його наступники втілили в життя намічене? Авжеж, використовуючи, прямо кажучи, нетрадиційні методи регуляції бізнесу (на ринку зерновому або нафтопродуктів), які дисонували з ринковими реаліями, їм удалося уникнути гіршого від підвищених удвічі цін на природний газ. Але зачекаємо з висновками до можливих уточнень Держкомстату.

Поки що — про очевидне. За рахунок чого в грудні не сталося традиційного сплеску інфляції?

Частину гіпотетичної інфляції поглинула висхідна динаміка економічного зростання на фініші року.

Позитивно відгукнувся послідовний курс Нацбанку на сповільнення темпів зростання монетарної бази до рівня, який давав змогу комбанкам підтримувати пристойну ліквідність і унеможливлювати монетарний вплив на інфляцію. Звідси — і потужний приріст заощаджень населення (45,8 відсотка за рік), і рекордний за період відновлення економічного зростання обсяг кредитних вкладень у економіку (71 відсоток).

Вартість пально-мастильних матеріалів проти листопада зменшилася ще на 2,6 відсотка, що дозволило багатьом виробникам мінімізувати транспортні видатки.

Почасти сезонне, а почасти продиктоване обмеженою пропозицією зростання цін на овочі (9,7 відсотка) і фрукти (3 відсотка), а також зумовлене скороченням виробництва здорожчання молока та молокопродуктів (4,5 відсотка) певною мірою урівноважило зниження середніх цін на м’ясо і птицю на 2,2 відсотка, цукор (на 4,6 відсотка), олію (на 0,1 відсотка) та інші товари продовольчої групи.

Усе це та інше дало підстави Першому віце-прем’єр-міністрові фінансів Миколі Азарову дійти висновку, що пік інфляції, спричинений підвищеними цінами на енергоносії, уже позаду, а попереду — зниження інфляції до 7,5 відсотка. Але від радісного «гоп» експерти застерігають утриматися: до ясності з енергоносіями ще далеко. Заявки про наміри — стратегічний нафторезерв і формульний підхід до визначення роздрібних цін на пальне, переговори з росіянами про збереження старої ціни на технологічний газ, поетапне зростання тарифів на електроенергію для населення тощо — обнадіюють. Але треба визнати, що відносно високий рівень інфляції торік — це наслідок недолугої адміністративно-тарифної «війни» проти споживача. Чи не перше рішення нового року, яке стосувалося скасування подорожчання залізничних квитків на 10 відсотків, надихає, оскільки поставав новий ризик розкручування цін. Але водночас і шокує, бо ухвалене заднім числом, воно, природно, вимагає компенсації переплачених пасажирами грошей, що її вони навряд чи побачать. З огляду на інтенсивність пересування громадян на новорічні свята і восьмиденний термін проїзду за підвищеними цінами можна сміливо говорити, що на касах залишилося більш як 15 мільйонів переплачених гривень. Як на наші реальні доходи, це — чимало, проте дуже мало, якщо порівнювати з втратами від бодай одного відсотка приросту інфляції за рік. Інфляція — це мільярди переплачених гривень на усілякого роду касах.