Суперфан...Ніна з Цумані

Дзень, і вікно в директорському кабінеті в друзки. Серед переляканого гурту футболістів і цибате дівча. Воно теж у команді і разом з іншими приймає спокуту за вчинене. Найдивніше, що Ніна — найхворобливіша з учениць школи (23 рази була в санаторії) — лідер місцевої дітвори. Маючи звільнення від уроків фізкультури, не раз захищала честь школи і навіть Цуманського ДОКу на районних змаганнях з легкої атлетики, лижних гонок.

— Мала б народитися хлопцем, — сміється Ніна Петрівна Денисюк. — Завжди була в їхньому гурті. Звичайно, якщо не лежала в лікарні. Коли ж постало питання, ким бути, лікарі пожартували: «Ти і так увесь час у нас. То ким тобі бути, як не медиком». Так і зробила. Після училища працювала в сільському фельдшерсько-акушерському пункті, а згодом, аж до виходу на пенсію, — в пологовому будинку селища Цумань.

Свого ж давнього захоплення футболом не забула. Тим паче що четверо її двоюрідних братів грали в місцевій команді. Щоправда, з віком перейшла в категорію спортивних уболівальників.

— Шкода, що в наш час не було жіночих футбольних команд, — каже цілком серйозно. — Грала б обов’язково. Нині не пропускаю жодного футбольного матчу в Луцьку. Коли в Цумані була команда «Явір», яка ставала і чемпіоном області, хлопці мене брали на всі виїзні ігри. Якщо вболівальники з Цумані вирушають до Києва на матчі «Динамо», — я разом із ними.

Щоб пояснити фанатичну прихильність Ніни Петрівни до футболу, уточню: селище Цумань розташоване за 60 кілометрів від Луцька, а матчі на стадіоні «Авангард» обласного центру розпочинаються здебільшого о 19-й годині, остання ж маршрутка до селища відправляється о 19.40. Тобто додому 60-річна жінка добирається вночі переважно попутками. Селище Цумань розташоване за сім кілометрів від Київського шосе, тож інколи доводиться долати їх пішки. А довкруг ліс, поле.

— Квитки беру на центральний, 15-й, сектор. Звідси добре видно. Шкода лише, що «Волинь» тепер рідко радує вболівальників. Була б моя воля, відправила б тренера лучан Віталія Кварцяного у відставку. Це ж треба вміти з третього місця у вищій лізі, яке команда займала після першого кола, вилетіти в першу лігу. Мало того, тепер «Волинь» там на одинадцятому місці. Загалом не розумію наших футбольних керманичів: навіщо брати в команди стільки легіонерів? Слави вони українському футболу не додали, а гроші отримують великі. Подивіться, наші волинські хлопці Тарас Михайлик і Анатолій Тимощук як чудово грають у «Динамо» і «Шахтарі»! А скільки ще таких талановитих українських футболістів втрачають молоді літа і віру в себе на лавах запасних!

Приємно було, що Ніна Петрівна завітала на Волинський корпункт газети як її передплатник. Просила передати в Київ квитанцію про річну передплату «Голосу України» для участі в розіграші призів.

— Може, виграю телевізор, а то по моєму старенькому не можна дивитися ТРК «Україна» і «Євроспорт», по цих каналах багато футбольних матчів показують, — знову жартує жінка. — Взагалі, окрім вашої газети, я передплатила ще районну «Вільним шляхом», обласні «Слово і діло», «Віче» та «Волинь», республіканські «Україну молоду», «Зелену планету», «Домашний доктор». І всі на — рік. Дві пенсії витратила. Починаю читати зі спортивних сторінок, а потім — все підряд. Шкода, що газети приносять лише тричі на тиждень: у вівторок, четвер, суботу. Тож у вівторок і четвер отримую по два номери «Голосу України» та «України молодої».

— Питаєте, де відзначала ювілей? — дивиться просто у вічі. — По опеньки в ліс ходила. Назбирала кошичок. Такого в нас ще ніколи не було. Сто грамів не пила. Повірте, але я навіть смаку вина і горілки не знаю. Страшно стає від того, як спивається молодь. На кожній вулиці — бар на барі, через хату — самогон продають. Бійки, сварки, брудна лайка. Поховала жінка внучатко п’ятирічне і того самого дня самогон продає. Хіба не гріх? Щось із тими самогонниками робити треба! Міліція ж робить вигляд, що нічого не бачить. Клуб у Цумані не працює, кіно давно не крутять. Дякувати Богу, що у школі є вчитель фізкультури Володимир Михайлович Пелех, який займається з дітьми в секціях, організовує змагання.

Розмовляючи з Ніною Петрівною, важко було повірити, що вона тяжко хворіла, перенесла складну операцію, живе на малі гроші від пенсії до пенсії. Долати життєві незгоди жінці допомагає оптимізм, а ще... любов до футболу. Тож, шановні спортсмени, даруйте їй (нам також) побільше позитивних емоцій. Суперфан Ніна з Цумані боляче переживає ваші невдачі.

Волинська область.

Фото автора.