У поліетнічному Криму проблеми функціонування національних мов у центрі уваги вже давно. А ось про цінність толерантності на різних рівнях всерйоз заговорили лише з минулого року. Хоча експерти вже називають систему міжнаціональних відносин на півострові «зарядом уповільненої дії»..

Освітяни півострова багато роблять для пізнання юними кримчанами культури добросусідства. Педагоги та науковці розробили для дошкільнят і школярів цікавий виховний інтеграційний курс «Культура добросусідства». Курс став частиною нового проекту, підтриманого фондом «Відродження», — «Мультикультурна освіта як основа толерантних міжнаціональних відносин у Криму».

Напругу міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів зняти наказом неможливо. Але можна упередити їх, гармонізувати міжнаціональні стосунки, ввести у освіту й буття юного покоління основи мультикультуралізму. Освітяни півострова переконані: терпимість і повага до інших культур, мов, віросповідань — якість, яку можна й треба виховати змалку.

Допомагає у цій роботі восьмирічний досвід вдалого втілення у життя програми «Інтеграція в українське суспільство кримськотатарського народу, вірмен, болгар, греків і німців». Завдяки їй побачили світ більше ста назв підручників і методичних посібників для шкіл з двома-трьома мовами навчання, активізувалося видання широкої серії перекладів на українську і російську мови кримськотатарських авторів, багатомовні посібники для дитсадків і початкових класів.

Став у пригоді й досвід недільних шкіл національно-культурних товариств, народознавчих спецкурсів з історії й культури кримських етносів для середніх і вищих навчальних закладів.

Прислужився й набуток педагогів багатонаціонального центру «Мелевше» в селі Українка Сімферопольського району, де вчиться більш як сто дітей. Традиційним і відомим став шкільний міні-фестиваль «Веселка».

Уже другий рік учні деяких кримських шкіл вчаться толерантності на уроках добросусідства. Торік ці спецкурси проводилися в перших, п’ятих і десятих класах. Там, де є такий спецкурс, діти всерйоз зацікавилися історією і культурою різних народів Криму, навіть виявили потребу у вивченні мов етносів півострова. Тож цього року поширили гуманітарний спецкурс в других, шостих і одинадцятих класах. Експеримент проходить у кількох районах півострова під наглядом педагогів, психологів, працівників Міносвіти й науки автономії та співробітників Науково-методичного центру середньої освіти Міносвіти України.

Уже апробований курс «Культура добросусідства» днями презентували на «круглому столі» «Виховання толерантності та розвиток діалогу культур в навчальних закладах Криму». В програму 12-річного шкільного курсу включено етнічну історію і традиційну культуру народів Криму, основи конфліктології й формування навичок етнічної і конфесійної толерантності. Спецкурс знайомить учнів з необхідним для дружнього спілкування «словниковим запасом», формує позитивне ставлення до розмаїття культур і релігій. Врешті, вчить «культурі миру і злагоди».

При вивченні історії народів Криму дітям пропонують теми: «Я і мої сусіди», «Мій регіон», «Місце, де ми живемо», «Палітра культур і релігій», «Ми — кримчани», «Пишаємося півостровом», «Подорож у минуле Криму» тощо.

Деякі вчителі початкових класів почали проводити елементи курсу «Культура добросусідства» й під час батьківських зборів. Кажуть, це дуже допомогло згуртувати батьківські колективи!

Предмет «Культура добросусідства» проходитиме апробацію в кримських школах і дитсадках ще два роки. Авторський колектив з майже півсотні педагогів, методистів і вчених сподівається, що згодом такі уроки стануть обов’язковими для всіх навчальних закладів півострова: дитсадок — школа — вуз — життя...

Тим часом збагачують так звану ресурсну бібліотеку. Видали добрі посібники з географії для дошкільнят. Для першокласників, другокласників, 5-6-класників розробили «Робочий зошит» з друкованою основою. Для 11-класників закінчують готувати навчальний посібник і хрестоматію.

А починають курс з тлумачення терміну «толерантність» (від латинського слова «терпіння»). Толерантність — передусім здатність до терпимості, встановлення і підтримання спільності з людьми, котрі в чомусь відрізняються від переважаючого типу.

Юні кримчани змалку усвідомлюють головний постулат Декларації ЮНЕСКО про раси і расові забобони: «Усі люди і групи людей мають право відрізнятися одне від одного». Привчаються святкувати Міжнародний День терпимості (16 жовтня).

У більш як 50 кримських школах, на вибір, учні 10-11-х класів можуть вивчати спецкурси «Основи православної культури Криму» й «Основи ісламської культури Криму». Чимало і таких, хто цікавиться обома віровченнями.

Ентузіасти культури добросусідства сподіваються на підтримку всього суспільства. Організовують міжвузівський студентський центр. Підготували для представницької й виконавчої влади освітній курс з основ етнічної історії й конфліктології.

Проект виховання культури добросусідства впевнено набирає силу. Це підтверджують і учнівські твори, де є зрілі й серйозні роздуми кримських школярів про потребу толерантності:

«... Саме наше покоління має покінчити із залишками тоталітаризму в душах наших батьків. Ми у класі жартуємо: «Наші ще недавно «червоні» предки ніяк не навоюються: переключаються від битв класових до расових».

«Після уроків добросусідства усвідомлюєш, що гідною жалю й співчуття є поведінка деяких наших земляків старшого покоління, які брутально захоплюють землю півострова. Одні протизаконно загарбують південнобережжя силою грошей, інші, бідніші, реагують на це масовими самозахопленнями. Ті й інші організовують мовні чи міжцерковні «змагання», руйнують найдорогоцінніше — атмосферу порозуміння й злагоди на нашому благословенному півострові. Але ми вже усвідомлюємо ціну таких потуг. Уже здатні зрозуміти всю непривабливість і навіть комічність ситуації, коли, наприклад, голова постійної комісії Верховної Ради Криму з науки й освіти Анатолій Жілін перед тим як виступити на сесії з проектом постанови про рівноправність усіх мов на півострові, насправді ратує за зверхність однієї — російської й водночас нарікає на «українізацію», від якої буцімто потерпають кримчани. Проте державної мови цей «державний дядько» не знає, чи, може, демонструє незнання на догоду однопартійцям. Бо скаржився: ніяк не може включити придбаний півроку тому пилосос, бо не втямить писаної українською мовою інструкції! Ото — вчений, ми вже у школі знаємо три мови. Добре, що нас навчають не таким «урокам» толерантності...».

«Тендітний виноградний листочок» Криму можуть розірвати його ж жителі, якщо кожен етнос тягтиме урізнобіч. У російської ідеї в Криму теж є перспективи у тих берегах, які не підривають інтересів інших народів півострова й України. Сподіваюся, що наше покоління керуватиметься древнім дороговказом: поважай інших та інакших, тоді й вони поважатимуть тебе».

«...Хоча в усіх школах нашого півострова навчальний рік починається з уроку «Ми — кримчани», а на материковій частині держави — «Ми — українці», якраз на першому уроці усвідомила: представники усіх націй, які живуть в Криму, передусім є жителями України, мають свої права, але не повинні забувати, що крім прав є ще й обов’язки, зокрема — кріпити злагоду між людьми. Тільки так ми зможемо збудувати міцну й заможну державу. Проблема Криму в тому, що він зусиллями деяких політиків то «локалізується», то прагне ще більше «автономізуватися», а то й закликає «Йти в Росію», чи в ісламський світ. Ліки від цього — інтеграція півострова у суспільні інституції українського рівня, щире прагнення об’єднати державу — вирішить багато проблем. Ми, незалежно від національності, маємо пишатися, що є громадянами України...».

«...Дорослі кажуть «Ми шукаємо нашу національну ідею». Ми — їхні діти, впевнені, що вже її знайшли. Об’єднання й толерантність, відновлення історичної справедливості, досягнення добробуту й рух у Європу — це і є кримська й водночас усеукраїнська національна ідея. Вона повинна народитися в серці кожного, хто вважає себе кримчанином і українцем. Підростемо й збудуємо таке дружне, не бідне, європейське суспільство, у якому всім народам Криму було б комфортно. Бо ми тут такі різні, у кожного своя любов до півострова і всієї України. Нам потрібне спільне надзавдання — з’єднати усіх. І почати втілювати ідею єднання треба вже зараз зі своєї родини та дружби з найближчими сусідами...».

«...Саме нам належить утворити політичну націю українців. Превалювання одного етносу над іншим є вже давно атавізмом. Крим — наш спільний дім, як і вся Україна. Тож ми будемо творити вдаліші етапи становлення громадянської національної ідеї України, а відтак і консолідованої нації. Вона у нас є, бо згуртовує нас спільна доля, мрії, плани і Незалежність, яку ми збагатимо живим вінком позитивних ідей».

Крим.