Таке анонімне послання отримала редакція «Голосу України». Враховуючи серйозність фактів, наведених невідомими авторами, газета вирішила оприлюднити лист у викладі.

«Звертаються до вас ті, хто своїм покликанням обрав благородну справу захисту населення та держави від надзвичайних ситуацій, щоденно ризикуючи власним здоров’ям та життям заради життя та добробуту інших».

Далі йдеться, що колишні керівники МНС різного рангу «планують поновити свою службу в МНС».

Характеризуючи пошукачів посад та їхні діяння, аноніми стверджують: «Мова йде і про запроваджені ... «платні послуги» на виконання тих видів робіт, що проводяться працівниками підрозділів МНС України в областях і які мають бути безплатними; про введення так званих «планів до двору» для начальників обласних управлінь, а від них павутина хабарництва простягалася далі — до начальників підрозділів та рядових інспекторів Держпожнагляду, яких просто примушували викручувати руки керівникам великих та маленьких підприємств, директорам нещасних закладів освіти (шкіл, дитячих садочків тощо) та інших бюджетних організацій, що ледве виживали на злиденному фінансуванні. А звідси і підрив репутації серед населення, і невдоволення та розпач особового складу — тих, особливого загартування, чоловіків, яких навчали надавати допомогу потерпілим, навчали боротися з вогнем та іншими стихійними лихами, а не тому, як жебракувати з простягнутою рукою чи брати хабарі, ховаючи при цьому очі.

А примусове страхування у визначених керівництвом «фірмах», встановлення бігбордів на приватизованих землях, виготовлення тих самих бігбордів та іншої продукції рекламного характеру у фірмах, зареєстрованих на членів сімей «знатних» посадовців МНС; маніпулювання бюджетними коштами, сприяння розмноженню фірм під керівництвом колишніх полковників та генералів у відставці?! А при цьому — невирішення нагальних проблем відомства».

Автори листа пропонують п. Шуфричу проаналізувати: «чому з 1996 року не індексувалися пенсії інвалідам-чорнобильцям, чому так і не були вирішені проблеми з захороненнями радіоактивних відходів, зокрема ПЗРВ «Підлісного», яке вже й рятувати запізно. Не були вирішені питання щодо відповідальності за утилізацію боєприпасів та хімічних відходів. Чому у спадок вам залишилися проблеми з новим «Укриттям» для ЧАЕС? Чому кошти, які були перераховані державою у 2004 році (вперше за останні 15 років) на придбання пожежно-рятувальної техніки, пішли не на підтримку українських заводів (наприклад, «Пожмашу»), а на закупівлю її у Росії?! До речі, де та техніка, який її стан і чи відшкодовані збитки, завдані державі? А заборгованості підприємствам, які виконували замовлення МНС України на пошиття спецодягу та інші фінансові борги?!».

Далі в листі сказано, що один з колишніх працівників: «розвалив ввірене йому відомство, довів до злиденного існування підрозділи та працівників (про що свідчить аналіз розмірів заробітної плати та фінансування служб!), замордував їх «ненормованим робочим днем»... після всього вистачає йому хоробрості та нахабства пропонувати вам свої «послуги»!».

Завершується послання до Нестора Шуфрича так: «Ми знаємо вас як борця за справедливість, отож сподіваємося на вашу розсудливість. Адже від того, кого ви нині візьмете у «свою команду», залежить і подальша доля МНС України, і довіра до вас з боку великого загону працівників пожежно-рятувальної служби України.

З повагою, співробітники МНС України».