Футбольні вболівальники зі стажем, напевне, добре пам’ятають знаменитий «сухий лист» Валерія Лобановського. Маестро так віртуозно закручував м’яча, що він прямо з кутової позначки опускався у ворота, описавши карколомну дугу. І нападники, і захисники, і воротар лише констатували факт узяття воріт.

Я не пригадую, щоб у футболі хтось потім так вправно закручував «сухі листи». Тож недаремно цей удар В. Лобановського, як, приміром, і знамениті фінти Гарінчі, Месхі, ввійшли до футбольної енциклопедії.

А ось поза футбольним полем майстри «сухих листів» різноманітних «обвідних» фінтів множаться у геометричній прогресії. Як на мене, до цієї когорти долучилася і компанія Київенерго, якщо судити з тих платіжних документів, які отримую від неї на домашню адресу.

Платіжки за жовтень для мешканців нашого під’їзду хтось просто вкинув у під’їзд. Білі папірці валялися біля і на поштових скриньках, на долівці біля ліфтів, на сходах, навіть на вулиці. Їх не було тільки там, де належало бути, — у поштових скриньках. Наслідок? Свою платіжку, як і більшість сусідів, я так і не знайшов. Вирішив чекати квитанцію за листопад, щоб заплатити одразу за два місяці.

А буквально за кілька днів оголошення біля дверей ліфта рекомендувало мені забрати платіжку-повідомлення від енергетиків у консьєржки (знайомі, які живуть в інших районах столиці, розповідали, що подібні «привіти» від енергетиків їм розносили двірники, бо в тих будинках немає консьєржів). «Повідомлення від 01.12.2006 щодо стану розрахунків за спожиту електричну енергію на 27.11.2006» мене ошелешило. В голові замакітрилося. Я виявився боржником енергопостачальної компанії — 207,3 гривні.

Піднявшись у квартиру, одразу переглянув квитанції сплат спожитої електроенергії за останні десять років. Що поробиш: маю таку совковську звичку — зберігати фінансові документи за всі комунальні послуги. Дані лічильника і сплати з року в рік збігалися тютілька в тютільку. Жодного пробілу, за десять років жодного нагадування про борги. Звідкіля взялися ж тоді 207,3 гривні?

Почав прискіпливіше вивчати повідомлення, насамперед впало в око те, що гроші пропонували переказати в інший банк і на інший рахунок, ніж було досі. Та Бог з ними, з тими фінансовими потоками і їх напрямами...

Далі. На підсумковий рахунок (?) мені пропонували переказати кошти згідно з різницею між попередніми і поточними даними лічильника, за які я вже майже повністю сплатив у липні-вересні. Тобто за одну й ту само надану послугу заманювали заплатити ще раз. От тільки цукерку не пропонували. Найімовірніше, цей фінт розрахований на простачків. Може, не догледять та й заплатять... Хоча, до слова, у повідомленні кількома рядками вище було вказано останні чотири дати платежів і суми, які я заплатив. Тож за корінцями квитанцій, які у нас забирають під час сплати послуг, легко можна побачити, за яку кількість і за який поточний показник кіловат-годин я вже сплатив. Навіть коли. Та ні. Чи не зумисне це зроблено?

До речі, про корінці від повідомлень, які забирають під час здійснення операції сплати послуг. До цього новорічного «привіту» від енергетиків і на квитанції про оплату, і на корінці проставлялися попередні і поточні дані лічильників та різниця між цими цифрами. У повідомленні, про яке йдеться, у корінці цих даних немає. Є тільки сума до сплати. Боргу, звичайно.

І ще одне. Я — людина технічно малограмотна, але прискіпливий буквоїд. Визнання боржником мене так зачепило, що почав мало не під мікроскопом вивчати папір, який отримав від Київенерго. Але тут навіть лупи не знадобилося. Марка лічильника, яку вказано у повідомленні, і того, який реально обліковує спожиту моєю родиною електроенергію, — різні (а він не мінявся з часу заселення). Номери цих приладів також різняться однією цифрою. Можливо, це й неістотно. Так, як, скажімо, неістотна кома у вислові «стратити не можна помилувати» або буква у прізвищі — Боруля чи Беруля. Але, як сказав Мартин Боруля, «бодай тому писареві руки назад лопатками повикручувало». І це попри те, що якийсь працівник компанії кілька років поспіль перевіряє і лічильник, і його дані...

Ну а «сухий», хоча скоріше «підмочений, лист» Київенерго закрутило довкола двох довідкових номерів телефонів, які вказані у «повідомленні-привітанні». Цілком зрозуміло, що я захотів встановити істину, скориставшись довідкою по телефону. Тільки не смійтеся з мене, будь ласка. А поспівчувайте, як поспівчували співробітники, які також свого часу пробували встановити істину за телефонами 552—80—09, 562—75—62. У них, як і у мене, ці два номери або були зайняті, або просто ніхто не брав трубку. З питань розрахунків особисто звернутися до міжрайонної сервісної дільниці №4, що міститься у провулку Червоногвардійському, 6, у мене не було часу, бо там прийом тоді, коли у мене робочий час. Окрім суботи, звичайно.

Та з’ясувалося, що і не потрібно. Обставини змусили мене діяти за армійським принципом: не поспішай виконувати наказ, бо невдовзі надійде інший. Доки я намагався додзвонитися до МСД №4, надійшла нормальна, як і раніше, платіжка за листопад. Щоправда, з реквізитом, як у «повідомленні-привітанні». У вільні клітинки я вписував попередні дані лічильника, поточні, вирахував спожиту електроенергію, пішов на пошту і заплатив. Тепер чекаю платіжку за грудень. Ой, що то перед цим було? Мабуть, НЛО.