Свої різдвяні канікули народний депутат України Станіслав АРЖЕВІІТІН (на знімку) розпочав із поїздки до українців, котрі живуть на Мараморощині в Румунії.

— Цей задум є не спонтанним, — сказав він напередодні. — Адже тут, у кількох повітах, — тринадцять українських населених пунктів. У повоєнний період, під час територіального поділу, вони опинилися під юрисдикцією Румунії й відтоді стали відірваними від матірних земель. Наші краяни, здебільшого із Закарпаття та Буковини, опинилися у більшій ізоляції, ніж, скажімо, українці в сусідніх Польщі, Словаччині чи Угорщині. Бо відтоді Україна збайдужіла до долі своїх синів і дочок, котрі волею злої долі опинилися за її межами. Тож вважаю своїм громадянським обов’язком хоч якось спокутувати цю загальнодержавну провину. Тим більше, що моє рідне село Колочава — теж територія Марамороського регіону, тобто я їду до своїх близьких земляків. Чимало українців оселилося в Румунії ще після руйнації Запорізької Січі. А хіба можна забути, що на цих землях покоїться прах гетьмана Івана Мазепи?

Чи не першим серйозним проривом у стосунках з румунськими українцями стала угода про співпрацю між архівістами Закарпаття та їхніми румунськими колегами.

— В архівах Румунії — незрушений пласт україніки, — розповів Михайло Делеган, директор Закарпатського обласного державного архіву і позаштатний радник народного депутата Станіслава Аржевітіна. — Навідавшись до румунських колег, я переконався, що навіть до багатющих фондів, які потрапили в Румунію з Чернівецької області, й досі не торкнулася нічия рука.

Аби хоч якось сплатити борг України перед своїми співвітчизниками, Станіслав Аржевітін звернувся до столичного бібліотечного колектора з проханням підібрати бібліотечку книг для маленьких українців Румунії і придбав її. Таких книжечок зібралося понад 200. До цього додалися портрети гетьманів України і його авторська книга «Шугаї» із циклу «Історія верховинського села. Колочава». А яке різдвяне свято без солодких подарунків? Для них теж знайшлося місце у вщерть наповненому мікроавтобусі...

Після повернення до Ужгорода Станіслав Аржевітін розповів:

— Відверто кажучи, не очікував, що ця поїздка викличе у представників української діаспори такий величезний інтерес і навіть сльози. Особливо тоді, коли на велелюдній центральній площі міста Сату Маре, на спеціально облаштованій під вертеп сцені, ми спільно колядували. Колядка «Нова радість стала» закінчилася здравицею Україні. На прохання діток я із задоволенням виконав цілий віночок колочавських колядок. Потім були зустрічі зі Степаном Бачутою, єдиним українцем у румунському парламенті, головою Союзу українців, та Раду Будом — префектом повіту Сату Маре. Зазначалося, що румунська влада нині підтримує національні меншини, й особливо — українську. Тому назріла необхідність відродження роботи міжпарламентської делегації «Україна—Румунія». На середину січня передбачене відкриття пункту пропуску «Солотвино—Сігет» на україно-румунському кордоні.

Перед відбуттям до Києва Станіслав Аржевітін виконав ще одну місію в Ужгороді — відкрив читальний зал архіву управління СБУ в Закарпатській області, облаштований власним коштом. Це вже другий читальний зал — перший на початку грудня відкрито у приміщенні обласного державного архіву. А Новий рік Станіслав Аржевітін зустрічає у колі своїх колочавських однокласників, яких запросив до Києва. У його будинку на горищі облаштоване приміщення, що носить символічну назву «Колочава» — назву його рідного села.

Закарпатська область.