Із досьє «Голосу України»

БАХТЕЄВА Тетяна Дмитрівна народилася в 1953 році в Донецьку. Народний депутат України двох останніх скликань, голова Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я. Закінчила Донецький медичний інститут, кандидат медичних наук, заслужений лікар України. До обрання в парламент працювала в медичних установах Донецька і Донецької області, у тому числі й на керівних посадах, зокрема — головним лікарем Донецького обласного клінічного територіального медичного об’єднання. Член Партії регіонів.

— Що ви вважаєте своїм основним завданням на посаді голови парламентського комітету з питань охорони здоров’я?

— Безумовно, я усвідомлюю високу відповідальність, покладену на мене 11 липня 2006 року, коли я очолила парламентський комітет. По-перше, хотілося б зазначити, що наш комітет почав свою роботу в нових умовах політичної реформи, коли і парламент, і уряд об’єднали зусилля для досягнення спільних цілей. Водночас на парламенті лежить не тільки завдання зі створення законів, а й функція контролю за їх виконанням.

— Наскільки потребує реформування законодавча база в сфері охорони здоров’я?

— Усім прекрасно відомо, на якому рівні сьогодні перебуває галузь охорони здоров’я. Якщо хтось потрапляє до лікарні — це завжди тисяча проблем і головна в тому, що за все треба платити.

За 15 років незалежності України в нашій державі взагалі не проводилися реформи охорони здоров’я, і в зв’язку з недостатнім фінансуванням галузі нині держава не може гарантувати безплатної медичної допомоги усім громадянам — згідно з 49-ю статтею Конституції України. Від цього і виходять усі проблеми та негативні висловлювання на адресу вітчизняної охорони здоров’я. Нині вся галузь фінансується не більш як на 60 відсотків від потреби, і 80 відсотків цих коштів ідуть на заробітну плату медичних працівників. Сьогодні в галузі працює мільйон 300 тисяч співробітників, а рівень зарплати — найнижчий серед бюджетних професій, на 27-му місці. Навіть двірники за рівнем своєї зарплати попереду медиків. Звичайно, за один день реформувати галузь неможливо. Ми вивчаємо досвід країн, які сьогодні мають розвинену галузь медицини і гарантують безплатну медичну допомогу, додаткові платні послуги за рахунок страхової медицини. У цьому закладено основну суть завдань, що стоять перед нашим парламентським комітетом і переді мною, як його головою, — реформування галузі охорони здоров’я шляхом законодавчої бази, прийняття закону про обов’язкове медичне страхування.

— До речі, прийняття цього закону було одним із пунктів Універсалу національної єдності. На якій стадії підготовки сьогодні цей документ?

— Однозначно відповісти, якою має бути страхова медицина в Україні, поки що ніхто не може. Ні я, як лікар і народний депутат, ні експерти, в тому числі й міжнародні. Це дуже складне питання. Потрібно враховувати особливості України, насамперед економічну ситуацію. В парламенті попередніх скликань уже розглядали два законопроекти про страхову медицину, але жоден з них не було прийнято. Сьогодні внесено третій законопроект, авторами якого є 18 народних депутатів із різних фракцій. Під цим законопроектом стоїть і мій підпис. Якщо провести опитування думок людей стосовно необхідності страхової медицини, думаю, більшість відповість «так». Але в людей є побоювання: а чи не станеться так, що в них будуть вираховувати гроші, але вони не одержать замість того необхідної медичної допомоги.

Тому схема має бути прозора, а страхова компанія — державна. Багато хто нині ставить палиці в колеса цьому законопроекту, бо є бажання розвивати ринок приватних страхових компаній. Але сьогодні Україна до цього ще не готова. Тільки невелика частина нашого населення нині може дозволити собі купити страховий поліс і поїхати на лікування за кордон, звернутися за консультацією до будь-якого лікаря, відомого професора, придбати дорогі ліки, зробити комплексне обстеження. А із запровадженням законопроекту про обов’язкове державне медичне страхування галузь охорони здоров’я зможе одержати додатково майже 12 млрд. грн. на рік. А це більше половини тієї суми, що її виділяють сьогодні на галузь (приблизно 22 млрд. грн.). Це дасть змогу вирішити багато нагальних питань, зокрема, про закупівлю рентген-апаратів для кожної лікарні. Нещодавно я була в Житомирській області — незважаючи на те, що цей регіон постраждав від Чорнобильської катастрофи, в деяких лікарнях там не купували нові рентген-апарати ще з 1986 року.

— Але якщо страхова медицина в Україні — це справа на перспективу, те вже з нового року вітчизняна медицина житиме за новим держбюджетом. Наскільки враховано в цьому документі пропозиції вашого комітету? Чи чекають на вітчизняну медицину позитивні зміни вже в найближчому майбутньому?

— Робота над проектом держбюджету-2007 — це була непроста спільна праця комітету і Міністерства охорони здоров’я. Найгостріше і найболючіше питання — це доведення заробітної плати медичних працівників до єдиної тарифної сітки, приблизно до 1100 гривень. Сьогодні лікар одержує 600 гривень, медсестра — 400. Для розв’язання цього завдання потрібно 2,3 млрд. грн. На жаль, цей рядок не увійшов до бюджету. Однак у бюджеті на 2007-й рік на медицину виділено на 4 мільярди гривень більше, ніж у держбюджеті-2006. Передбачено, зокрема, двохетапне підвищення зарплати — з 1 липня і з 1 грудня 2007 року, виконання 24 державних програм — зокрема, з боротьби з онкологією, туберкульозом, ВІЛ-інфекціями, охорони материнства і дитинства, цукрового діабету. В бюджеті також передбачено збільшення виділення коштів на закупівлю медикаментів, устаткування за заявками від регіонів.

— Останнім часом у комітеті проводиться багато парламентських слухань, «круглих столів». Чи є конкретна віддача від таких заходів?

— Графік роботи комітету справді дуже напружений. Ми вже провели спільні розширені засідання комітету з питань реформування галузі охорони здоров’я, онкології, серцево-судинних захворювань та інших разом із Міністерством охорони здоров’я, Академією медичних наук, начальниками обласних управлінь охорони здоров’я за участі республіканських та регіональних фахівців. Під час таких засідань звучить дуже багато конкретних пропозицій, що їх потім буде покладено в проекти постанов та законів. Для підготовки проекту постанови комітету ми даємо 15 днів для його обговорення в регіонах і внесення доповнень. Зокрема, за підсумками одного з розширених засідань комітету було прийнято рішення про проведення інвентаризації усіх лікувальних установ України. Міністерство охорони здоров’я і парламентський комітет сьогодні, на жаль, не можуть чітко відповісти, у якій області що є і чого бракує, чим оснащено кожну лікувальну установу і чого вона терміново потребує. Проведення інвентаризації дасть змогу раціонально вирішити питання про закупівлю медичного устаткування та його використання. Проводимо і виїзні засідання комітету — зокрема, в Донецькій області вивчали проблеми виробничого травматизму. До нас надходить дуже багато листів, скарг і пропозицій від керівників, лікарів і простих громадян, і кожен лист не залишаємо без відповіді.

— У комітеті працюють представники різних політичних сил — депутати і з більшості, і з опозиції. Як вам, як голові комітету, вдається знайти з усіма ними спільну мову? Чи виникають на засіданнях комітету політичні непорозуміння?

— Якщо в якомусь комітеті є такі непорозуміння, нехай прийдуть до нас і побудуть на наших засіданнях. Першим заступником голови комітету працює представник «Нашої України» Лілія Григорович, заступником — В’ячеслав Передерій із БЮТ, секретар комітету Любов Стасів — також із БЮТ. Але ми ніколи не акцентуємо уваги на політичних моментах, кожен депутат має право виступити. До того ж на наших засіданнях завжди практично 100-відсоткова явка депутатів. Напевно, на прикладі роботи нашого комітету проявляється єдність медиків, що витерплюють сьогодні і принизливе ставлення до себе, і низьку зарплату, бо люди в білих халатах працюють насамперед за покликанням своєї душі — допомагати людям.