В клітинку

У Прилуцькій дитячій виховній колонії, що на Чернігівщині перебувають юнаки від 14 до 22 років. Виконувач обов’язків начальника закладу В’ячеслав Радченко розказав «Голосу України», що більшість хлопців потрапила сюди через крадіжки: одні за дрібні, інші — за серйозніші.

В’ячеслав Анатолійович просить називати юнаків не засудженими, а вихованцями. Адже в колонії хлопці навчаються — хто у школі, а хто в ПТУ, займаються спортом, ходять до церкви та працюють. Раз на кілька місяців їх можуть відвідувати родичі: для них у виправному закладі є готель із зручними кімнатами, ванною, кухнею. Словом, усе як у звичайному житті, кажуть хлопці, крім... крім того, що навколо: висока стіна, на вікнах — металеві грати, а біля виходу — охоронці.

В’ячеслав Радченко розказав, що і свята в колонії справляють по-справжньому. На Новий рік влаштують концерт силами вихованців, потім — святковий стіл, подарунки. Презенти вихованці колонії отримують не дуже різноманітні — передовсім солодощі. А якщо приїздять родичі, то неодмінно щось із одягу.

Самі ж хлопці підтверджують слова начальника закладу, та лише додають, що одна з найбільших новорічних приємностей — можливість усю ніч дивитися телевізор. А от стосовно подарунків, то хотілося б, щоб із концертом до них завітав хоч якийсь жіночий гурт, бо дівчат тут бачать тільки на екрані телевізора.

А ще один із хлопців, Ростислав, якому ще вісім місяців доведеться тут бути, розповів, що найбільше хотів би опинитися на Новий рік вдома. Інші хлопці, почувши його слова, сказали, що у всіх них є таке заповітне бажання...

Прилуки—Київ.