Хлопці Ніф-Ніф, Наф-Наф і Нуф-Нуф були набагато крутіші за дванадцять місяців-флористів із сусідньої казки. Кожен із них уособлював рік. Ніф-Ніф — 2005-й, Наф-Наф — 2006-й, Нуф-Нуф —2007-й. І вони були братами не в прямому розумінні, а в переносному.
Перший зробив собі ім’я на тому, що не жив у борг, вкладав гроші в нерухомість і вимагав, щоб усі-геть сплачували податки. Ніф-Ніф прикрив у нашому лісі вільну зону, де заробляли на тому, що обдертих польових куріпок видавали за вальдшнепів. Перехворів на пташиний грип. А ще повиганяв із тіні чимало ссавців, які
«косили» під травоїдних. Йому заздрили, його кляли поза очі. Якось Ніф-ніф свиснув — і прибули бозна-звідки заморські інвестори, щоб вдруге поторгуватися за чарівну місцину під назвою «Криворіжгай». Ніхто не встояв перед грошвою індійського слона — наторгували стільки, що кілька днів міняли тверді гроші на м’якіші, доморощені. А підбили баланс, то ледь не почервоніли від сорому, збагнувши, як дешево продали «Криворіжгай» уперше. Кажу — ледь, бо ніхто не бачив, як Ніф-Ніф, Наф-Наф і Нуф-Нуф червоніють. Політтехнолог Сова каже, що ніхто й не побачить, бо посадови п’ятак у «Мерседес», він таким і залишиться. І то брехня, що Ніф-Ніф, Наф-Наф і Нуф-Нуф на відміну від інших походять не від мавпи. Усі пішли від голозадої — і пани, й товариші, й помаранчеві, й блакитні, й партійні, й безпартійні.Ніф-Ніф, Наф-Наф і Нуф-Нуф мали означати навіть для Гусака, що вони
«свої», себто свійські, але той так не думав. У лісі, який жив за притаманними тільки йому законами природного і штучного відбору і який завжди прагнув нагнути Жирафа, де свої — там і чужі, де бідні — там і багаті. Вони належали до останніх, себто до ситих. Ніф-Ніф віддавав перевагу європейській кухні, Наф-Наф — російській, а Нуф-Нуф — називав обох братів дармоїдами. І тому, що на Різдво у нього було чи не найдешевше сало і м’ясо, і тому, що він один знав професійні підходи до лісового корита. Сало, справді, для лісу коштувало дешевше, ніж у Ніф-Ніфа і Наф-Нафа, але самий підхід до корита обійшовся надзвичайно дорого. Вартість житлово-комунальних послуг підстрибнула у 2,5 разу, і 12 мільйонів старих бабуїнів зачухали свої лічильники: виходило, що на їхніх пенсіях тарифи не залишать мокрого місця. Ціни зростуть на 7 відсотків, а їхні пенсії не дотягують і до 4. З’ясувалося, поки точилися дискусії про зростання їхнього прожиткового рівня, у них забрали право покривати комунальні борги доісторичними знеціненими заощадженнями, а вовки задерли якогось міністерського безпритульного. Для порядку. Закінчилися ці дискусії порадою переглянути норми споживання і свої раціони, бо, мовляв, через надмірне споживання листя на деревах в’яне. Зв’язок не второпали, але суперечка виникла конкретна. Ніф-Ніф, Наф-Наф та Нуф перегризлися, наскільки дозволяли це робити їхні рожеві п’ятачки.— Я підняв реальні доходи фауни більш як на 20 відсотків, — доводив Ніф...
— Хижакам — на ікла, — парирував Наф. — У структурі витрат виробничого сектору оплата праці в тебе становила 5,9 відсотка, а лісом зайці бігали з конвертами...
Красномовнішим за усіх залишився Нуф:
«Треба знати міру в усьому. Та пішли ви...»І подалися. Здається, до різдвяного новорічного столу. І можете не сумніватися, що попри смаки, манери і фахову зрілість, споживали усе по-нашенськи, по-українськи, нехтуючи мірою і серветками.
Свинина і свинство — речі несумісні.
